Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

Порада № 4. Не ігноруйте порушення ваших кордонів — навіть якщо це сталося лишень одного разу.

 

Узагальнення: що сказати та як сказати

 

Існує п’ять способів повідомити про межу прийнятного:

Пасивний: ігнорування порушення межі.

Пасивно-агресивний: вияв невдоволення без чіткого повідомлення про власні потреби.

Агресивний: жорсткі, негнучкі та настирливі вимоги вдовольняння ваших потреб.

Маніпулятивний: спроби примусити співрозмовника вдовольнити ваші потреби.

Асертивний: чіткі та рішучі висловлення про те, що вам потрібно.

 

Вправа

 

Для виконання цієї вправи запишіть відповіді у щоденник або на окремому аркуші.

Подумайте про межу прийнятного, яку вам потрібно з кимось встановити.

• Запишіть цю межу, використовуючи висловлення від першої особи: «я хочу», «мені потрібно», «мені хотілося б» або «я очікую». Не пишіть вираз «тому що» у цьому реченні. Не виправдовуйтеся і не перепрошуйте. Почати з чогось незначущого — це цілком нормально. Оберіть межу, про яку вам найлегше поговорити.

• Як ви хотіли б поділитися цією межею зі співрозмовником? У спілкуванні віч-на-віч, повідомленні, листі? Оберіть, який варіант вам більше подобається та краще підходить.

• Поверніться до пункту 1. Ваше висловлення сформульовано асертивно? Якщо так, продовжуйте вправу. Якщо ні — подумайте над тим, як переформулювати ваші очікування.

• Визначте, коли ви хочете встановити межу — зараз, чи наступного разу, коли співрозмовник її порушить. Знов-таки, оберіть, який варіант вам більше подобається, та вчиніть ­відповідно.

• Опануйте негативні емоції, які виникли після того, як ви поділилися межею прийнятного. Негайно використайте техніки заземлення — попіклуйтеся про себе. Наприклад, ви можете зайнятися медитацією, зробити запис у щоденнику або піти прогулятися.

8 Техніки заземлення (псих.) — психологічні методи для негайного (само) заспокоєння і послаблення емоцій.

 

Розділ 7. Розмиті кордони: унаочнюйте

 

Особисті кордони передбачають асертивні дії — висловлення та поведінку — для спокою в житті

 

Хлої вже втомилася повсякчас допомагати старшому брату, Рею. Зрештою, це ж вона «молодша сестричка». Хіба це не він їй має допомагати?

Хлої сприймала брата як дитину: він нібито так і не подорослішав. Рей завжди від когось залежав — покладався на дружину (тепер уже колишню), чергову дівчину, батьків чи сестру. Він маніпулював близькими, повсякчас позичав гроші, але ніколи їх не повертав. Одного разу Хлої терміново потрібні були гроші, які вона позичила брату, але їй довелося звернутися до подруги та позичити гроші самій.

У Хлої склалися дуже близькі стосунки з дружиною Рея та його дітьми від першого шлюбу — її двома племінницями та племінником. Проте під час розлучення Рей примусив дівчину обирати між ним та його колишньою. Він сказав сестрі, що більше ніколи з нею не розмовлятиме, якщо вона не припинить спілкування з його дружиною.

Прийшовши до мене у психотерапію, Хлої розплакалася, розповідаючи, як їй хочеться «справжніх» стосунків з братом, які ґрунтувалися б на обопільній підтримці, а не на тому, що вона може зробити для Рея. Вона описувала брата як егоцентричну та нарцисичну людину. Він часто говорив про те, як ненавидить колишню дружину та «жахливого» боса, або скаржився на те, що мати йому нерви шарпає. Хлої слухала його ремствування, навіть розуміючи, що брат переважно сам винний у всіх цих ситуаціях.

Відповідальність за це Хлої покладала на матір: коли Рей був маленьким, мати поводилася з ним, наче з принцом. Навіть у дорослому віці Рей залишався матусиним улюбленцем. Щоразу, коли він не отримував бажаного, улаштовував істерику, і мати піддавалася. А коли Хлої не виконувала його побажань, він скаржився «мамусі».

У стосунках з братом Хлої відчувала, що той її використовує та емоційно виснажує. Утім, коли він телефонував, вона завжди брала слухавку. Декілька разів дівчина змусила себе не відповісти — і потім почувалася винною. У такі хвилини їй чувся голос матері: «Але ж він твій брат!»

Інколи Хлої намагалася встановити особисті кордони з Реєм і, бува, казала: «Це останній раз, коли я позичаю тобі гроші». Але, зрештою, вона піддавалася на його вимоги так само, як і мама. Дівчина думала про племінниць і племінника, хвилюючись, що якщо вона не допоможе Рею, діти постраждають.

Хай там що, Хлої усвідомила, що їй потрібно встановити кордони у спілкуванні з Реєм, тому звернулася до мене по допо­могу. Вона не розуміла, чому її попередні спроби не спрацю­вали, і навіть думала про те, щоб розірвати стосунки з братом.

Хлої знала, що будь-які її слова мати переказує Рею. Сподіваючись, що Рей дізнається про її почуття від матері, Хлої сказала тій, як її дратують постійні балачки Рея про самого себе. Проте жінка так і не дізналася, чи переповіла мати цю розмову брату. Мати просто сказала їй: «Хлої, сім’я є сім’я, що б ти там собі не думала».

«Це нормально, що мені не подобається моя сім’я?» — запитала мене Хлої. Вона