Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

31
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 104
Перейти на сторінку:
він стримався. Максим продовжував упевнено йти вперед довгим коридором. Порівнявшись з незнайомцем, Макс привітався.

— Über! Пиво після роботи? Über! — запитав чоловік.

— Über! Так, все, як домовлялися. Über! — відповів Максим, повертаючись до Давида. — Über! Він піде з нами, якщо не заперечуєш. Über!

Давид тільки кивнув. Вони рушили до дверного отвору, біля якого стояв сміттєвий бак на коліщатках. У приміщенні напівтемрява. В центрі — скляний контейнер. Всередині на дні лежав робогуманоїд. Вінсент скочив на ноги, побачивши чоловіків. Він збирався щось крикнути. Максим підбіг до контейнера і тихо промовив.

— Über! Якщо хочеш жити, говори тихіше, — Вінсент відскочив назад. — Це не погроза. Ми хочемо тобі допомогти. Über! — додав Макс.

Незнайома Давиду людина спробувала відчинити двері контейнера. Вони не піддалися. Чоловік пробував знову і знову — безрезультатно. Хвилювання наростало. Серце Давида барабанило, терлося об ребра. З чола Макса покотилися великі краплі поту. Вінсент розгублено дивився на кожного по черзі, намагаючись оцінити ситуацію.

— Über! Що не так? — запитав Максим у незнайомця. — Пашо, ти говорив, що впораєшся. Über!

— Über! Не голоси, Максе. Über! — тільки й відповів він, продовжуючи чаклувати над електронним замком.

У коридорі почулося наближення кроків. Максим показав рукою на стелажі з коробками. Чоловіки миттю зникли за ними. Охоронець підійшов до входу і з коридору посвітив ліхтарем. Промінь світла вихопив з напівтемряви спочатку ноги робÖсобини. Охоронець посвітив вище. Промінь світла зупинився на обличчі Вінсента. Той стояв як укопаний, із заплющеними очима. Охоронець подивився в його застигле обличчя, потім провів променем по контейнеру, по стелажах і вже збирався йти, коли одна з коробок злегка зрушила. Давид запанікував.

Охоронець дістав зброю і пішов уперед.

— Über! Виходимо з піднятими руками. Über! — наказав він.

Відповіді не було. Охоронець повторив наказ, обережно наближаючись до стелажів.

— Über! Це щури. Über! — в напівтемряві засвітилися яскраво-сині очі Вінсента.

Охоронець обернувся.

— Über! Що ти сказав? — здивувався він. — Ти вмієш говорити? Über!

— Über! І не тільки, — усміхнувся робогуманоїд. — Ти що, вчора шоу не дивився? Über!

Охоронець опустив зброю, повільно підходячи до скляного контейнера і з цікавістю розглядаючи робÖсобину.

— Über! Мені нÍколи дивитися цю нісенітницю, — полегшено зітхнув він. — Це взагалі мій крайній місяць роботи у цьому місці. Тут цікаво, але занадто людно. Піду працювати наглядачем лісопарку. Über!

— Über! Ніколи не був у лісопарку. Über! — відповів Вінсент, дивлячись за плечі охоронця: там з-за стелажів визирав Павло.

Охоронець підійшов до Вінсента впритул. Знову посвітив на нього ліхтариком.

— Über! А одяг тобі чому не дали? Über!

— Über! Мабуть, повважали, що рÓботу необов’язково.

Собаки ж без одягу на ринг виходять. Über!

Павло підбіг до охоронця і вдарив його по голові. Öсобина звалилася на підлогу. Павло знову взявся за замок. Давид запанікував ще більше.

— Über! Він мертвий? Ми його вбили? Über!

— Über! Не думаю, — відповів Максим, оглядаючи охоронця. — У мене ідея. Допоможи мені, Давиде. Über!

Максим розстібав сорочку охоронця.

— Über! Знімай все. Über! — прошепотів Макс.

Павло нарешті впорався із замком. Двері розчинилися.

Вінсент не зрушив з місця.

— Über! Ти, дивлюся, дуже хочеш на шоу, — іронічно кинув Максим. — Виходь же. Über!

Давид допоміг робогуманоїду вдягти форму охоронця.

— Über! Лізь у сміттєвий бак і сиди тихо. Через КПП ти не пройдеш. Тому ми відвеземо тебе в навантажувальний цех, у відділ відходів. До восьмої вечора приїдуть сміттярі. Вони заберуть тебе. Зрозумів? Über!

— Über! — Вінсент сумнівався, але йому не залишалося нічого іншого, як довіритися. — Добре. Я чекатиму. Über!

Біля ліфтів було спокійно. Вони без проблем перевезли робÖсобину. У відділі відходів уже налічувалося понад двадцять сміттєвих контейнерів. Павло додатково накрив робогуманоїда всяким мотлохом. Перш ніж обличчя Вінсента остаточно сховалося під сміттям, той вимовив:

— Über! Спасибі… друзі. Über!

Максим і Давид зустрілися біля ставка неподалік від телецентру. І справді пішли пити пиво. У ресторанчику, що відкрився минулого тижня, яскраво світилися üСкріни. На «Єдиному Правдивому» починалася презентація першої моделі робÖсобин. Президент «KI Leben» представив головних розробників.

— Über! Ми раді представити вам першу комерційну робÖсобину, — звернувся один з розробників зі сцени до публіки в залі. — РобÖсобин вже досить широко використовують у військових цілях, обмежено — в наукових колах і кілька екземплярів — на надзвичайно складних і небезпечних виробництвах. І ось настав час використовувати робогуманоїдів у повсякденному житті. Нашими робособаками й іншими роботичними моделями тварин ми врятували сотні мільйонів öсобин, які страждали від депресій, невпевненості в собі, заниженої самооцінки, самотності та інших проблем. Ми з гордістю оголошуємо про початок нової ери, в якій кожен зможе помітно покращити якість свого життя, дозвілля, морального стану. Über!

— Über! — продовжив другий розробник. — Наша роб- Öсобина допоможе вам вести господарство, буде займатися дітьми, зможе, наприклад, ходити за покупками, вгамовуватиме сексуальні потреби господаря, — за барною стійкою хтось задоволено свиснув. — І це далеко не весь список. При цьому робÖсобини, так само як і робопси, допоможуть вам підняти самооцінку, побороти депресію, самоствердитися. Якщо на вас накричав начальник, якщо ви чимось не задоволені, йдіть додому і виливайте свій гнів на робÖсобину. Ми посилили поріг чутливості, він значно вищий, ніж у роботварин. Тому індикатор пригніченості буде довго підбиратися до крайнього червоного маячка. А коли це станеться, зовсім не варто хвилюватися. Упевнений, до того моменту вам уже набридне поточна свідомість вашої робÖсобини. Захочеться чогось нового. Після смерті вашого робогуманоїда ви зможете активувати наступну версію штучного інтелекту. Über!

Максим і Давид періодично поглядали один на одного. Скоро «сміттярі» повинні були приїхати в телецентр, щоб разом з відходами забрати й відвезти звідти Вінсента.

— Über! А для тих з вас, хто любить влаштовувати сімейні або дружні змагання, — знову заговорив президент «KI Leben», — у мене хороша новина. Ми зберегли кількість активацій нової свідомості. Ви зможете оживляти свою

1 ... 41 42 43 ... 104
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «TÜK, Арт Антонян», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "TÜK, Арт Антонян"