Читати книгу - "Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом"

вони є розумними. Гравці за Правилами поступово розвивають у собі здібність швидко й точно знаходити крихітні «самородки» серед купи порад і миттєво вирішувати, які з них можна проігнорувати, а до яких слід дослухатися. Утім насправді це потребує часу, і, щоб допомогти вам налаштувати свій внутрішній «радар», я позначу прапорцями деякі з цих золотих крупинок, аби ви швидше вирізнили їх серед непотребу.

Я зібрав десять правил, яких варто дотримуватися передусім. Я ніколи не чув, щоб саме вони комусь заподіяли помітну шкоду, тому можете на них покластися — вони принесуть вам неабияку користь.

56

Невже задоволення від цього отримую лише я?

  «Немає людини, що була б як острів»

Ця цитата часто звучить, коли хтось відокремлює себе від інших і, можливо, шкодить собі, розгнівавшись на весь світ. Таке теж буває. Наші життя взаємопов’язані, подобається нам це чи ні. Усе, що ми робимо (як і те, що не робимо), впливає на інших людей, і навпаки. Не варто скаржитися, коли хтось стає на нашому шляху чи дошкуляє нам. Так улаштоване життя. До того ж, якщо залучити на свій бік інших, буде значно легше досягти великих цілей.

Єдина правильна відповідь на цілісну природу життя — її сприйняття. Ми пов’язані з нашим оточенням — з друзями, колегами, родичами, яких ми бачимо щодня, та з незнайомцями геть на іншому краю світу, відомими нам тільки з чуток. Тому ніколи не розділяйте свій учинок або рішення та його наслідки. Такого поняття, як «супутні збитки», немає. Можливість будь-якої шкоди слід ураховувати заздалегідь.

Засоби масової інформації зробили це правило слушним як ніколи. Вони демонструють нам наочно близькість, що завжди була між людьми. Зараз ви можете зав’язати знайомство з тими, хто живе в Сінгапурі, Перу, Ісландії, кого ви ніколи не зустрічали. Ви можете «тролити» мешканців Сінгапуру, Перу чи Ісландії — хіба що гравці за Правилами, звісно, ніколи нікого не «тролять», адже розуміють це правило.

Ваш будь-який важливий вибір (окрім дрібниць на кшталт пити чай або ні, яку програму подивитися по телевізору) вплине на когось іншого, і ви маєте бути свідомими цього впливу та відповідати за нього. Якщо ви розміщуєте в соціальній мережі образливі коментарі, то не просто звертаєтеся до одного з користувачів або реагуєте на його допис. Ви спілкуєтеся з реальною людиною. Гаразд, так вийшло, що ви не погоджуєтеся з цією реальною людиною; та все одно в неї є свої пристрасті, почуття та невідоме вам минуле. Ви й гадки не маєте, як сформувалися її погляди, які труднощі спіткали її в житті, та ви чудово розумієте, який вплив матимуть ваші слова.

Навіть поклавши слухавку чи вимкнувши комп’ютер, на роботі та вдома ви продовжуватимете ухвалювати рішення, що зачіпатимуть інших людей, ніби ви кинули в ставок камінчик і від нього розходяться брижі. Річ не тільки в тому, що ви не здатні уникнути цього, — без цієї взаємозалежності людина не була б таким дивовижним створінням. Хай навіть через це певні рішення, безперечно, даються набагато важче. Якщо все зважити, було б божевіллям відрізати себе від людей — ми втратили б значно більше за ймовірну короткочасну вигоду.

Я не можу пояснити це правило краще за його автора, одного з найвидатніших письменників усіх часів — Джона Донна. Якщо ви не натрапили на його творчість раніше, скажу, що писав він у ХVII столітті — а це чудово, бо я можу цитувати його, а моїм видавцям не доведеться сплачувати купу грошей за цей привілей. Тож процитую. Він написав ці роздуми під час епідемії смертельно небезпечної хвороби. Сам хворий, він чує дзвін, що сповіщає про чергову смерть:

“No man is an island, entire of itself; every man is a piece of the continent, a part of the main. If a clod be washed away by the sea, Europe is the less, as well as if a promontory were, as well as if a manor of thy friend’s or of thine own were. Any man’s death diminishes me, because I am involved in mankind; and therefore never send to know for whom the bell tolls; it tolls for thee.” (No Man is an Island. Meditation XVII)57.

Річ не тільки в тому, що ви не здатні уникнути цього, — без цієї взаємозалежності людина не була б таким дивовижним створінням

57

«Немає людини, що була б як острів, сама по собі; кожна людина — грудка землі, часточка суходолу; і якщо море змиє хоч би скалку материка, поменшає Європа, і те саме буде, якщо змиє мис, або оселю друга твого, а чи твою власну; від смерті кожної людини малію і я, бо я єдиний з усім людством; тому ніколи не питай, по кому подзвін — він по тобі» («Немає людини, що була б як острів». Медитація XVII). (Переклад М. Пінчевського.) (Прим. перекл.)

  Два мінуси не дають плюс58

Чому хтось думає, що два мінуси дають плюс? Здебільшого тому, що такі люди виправдовують свій учинок заподіяним їм злом і не бачать у ньому нічого поганого. Чи радше воліють не сприймати його як поганий. Одначе глибоко в душі вони зазвичай розуміють, що таким він і є.

Не дивно, що, коли людина чимось перешкоджає вам або завдає болю, засмучує або сердить вас, ви маєте бажання відплатити їй тим самим. Така людська натура. Однак цим нічому не зарадити. І, звісно, нічого не вирішити. У більшості випадків ворожнеча посилюється й ситуація може закінчитися десятками негативних учинків із обох боків без жодного позитивного наслідку.

Пам’ятаю, як у дитячому садочку (мені було років зо три) я надавав ляпасів хлопцеві з моєї групи. Пригадую, що він ніяк не злазив із коника-гойдалки, а я знав, що вихователька відлупцювала б його, якби побачила. Її не було, тому я зробив це замість неї. Хлопець покликав її та все розповів. Я розраховував на вдячність, та, на мій подив і жах, натомість вона дала ляпаса мені.

Досі не можу забути, наскільки я був спантеличений. Лупцювати людей або добре, або погано, правда ж? Я просто не міг збагнути, де я схибив. Тепер я розумію, чому фізичне покарання заборонено в британських школах і має бути забороненим усюди. Якщо це погано (а так воно і є), то це погано. Покаравши мене, вихователька не виправила ситуацію, вона її лише погіршила. Своїм дитячим розумом я усвідомив це абсолютно чітко.

Якщо сусід без вашого відома спилює частину вашого дерева, що нависає над його ділянкою, він чинить неправильно. Утім, коли ви у відповідь блокуєте його автівку, загородивши виїзд своєю, це теж неправильно. Ви тільки погіршили справу й опустилися до його рівня. З якого боку не поглянь, ви зробили хибний вибір і втратили високі моральні орієнтири.

Будь-які образи — від найменших до найбільших — лише посилюють одна одну. Це стосується і дріб’язкових суперечок із колегами чи родичами, і міжнародних конфліктів — зазирніть в історію, якщо вас цікавлять приклади. Саме тому не слід мститися братові чи сестрі, коли ви, вкладаючись у ліжко, перетворюєтеся на посміховисько59, і саме тому смертна кара є злом.

Будь-які образи — від найменших до найбільших — лише посилюють одна одну

58

Хоча, коли три рази повертаєшся вліво, опиняєшся справа. І коли множиш мінус на мінус, отримуєш плюс. Але то інше.

59

Ідеться про