Читати книгу - "Амулет стихій , Анна Стоун"

8.2

Пролунали звуки флейти, і присутні на трибунах затихли. А на дзеркальній гладі озера розгорнулася вистава. Ліс зник, тепер вдалині здіймалися ілюзорні гори та пагорби. З води зіткалося декілька жіночих фігур в легких сукнях. Одна з них виділялась, це була дівчина з довгою чорною косою, золотими браслетами та дивовижним вінком на голові з синіх квітів. 

Дівчина з подругами гуляла по ілюзорній траві. Пізніше до них приєднався юнак з довгим сріблястим волоссям і короною на голові. Події розгорталися згідно з текстом пісні. Перший куплет був присвячений зустрічі майбутніх короля та королеви. Дівчина та юнак, забувши про всіх, кружляли у танці.

 

Наступниця трону, принцеса.

Не знала, що час принесе.

Казали, що доля мінлива.

Але з милим забула про все....

 

Зміняли хід ріки бурхливі.

Тривав наш вік золотий....

Кохання зв’язало довіку.

Ми жили у мирі усі....

 

З богами в гармонії були.

Ми думали, так назавжди....

Але безтурботні, ми не відчули.

Що двері відкрили біді...

Сцена зразу ж змінилася. Нависли сірі грозові хмари. Юнак несподівано обм'як і впав до ніг коханої. Глядачі  напружено слідкували за закутаною у плащ фігурою, що з'явилася на сцені. В її руках був пустий лук.

 

Зруйновано вмить, все що було.

Сестра підла вбила тебе.

Я кров’ю вбивці землю напила.

Помсту здійснила, але біль не мине...

Події на сцені повторили слова пісні. Не вагаючись ні секунди, дівчина підняла руку, і промовила заклинання — вбивця впала мертвою. Схопившись руками за волосся дівчина сіла на траву. 

Темп мелодії прискорився. Озеро заволокло димом, який сховав все театральне дійство від глядачів. Як тільки заграв останній бридж і дим трохи розсіявся, показалась висока жіноча фігура на троні. Її одяг змінився, тепер на ній була важка синя сукня з довгими вишитими золотом рукавами. Дівчина сиділа, стискаючи пальцями підлокітники трону, а її погляд наче засклянів.  

Повернись кохання моє, я тепер одна....

І ця вічність вже без тебе назавжди німа. 

Промінь сонця, місяць ясний

Світ освітять вже даремно.

Якщо, Едвард, милий мій

Ти пішов від мене....

Як тільки голос співачки стихнув і музика відіграла, озеро знов стало звичайним. Повисло важке мочання. Тільки на початку вистави хтось зі студентів фиркав, що їм не цікава пісенька про любов. Тепер всі сиділи, осмислюючи побачене. У останній сцені їм дали зрозуміти, що пора веселощів давно минула, почалися смутні часи. Тепер це більше не тендітна дівчина, а могутня королева, перед якою будуть тремтіти вороги. 

В наступну мить трибуна вибухнули від овацій. Лера, не приховуючи захоплення, щосили плескала в долоні. 

Їй хотілося більше дізнатись за героїв пісні. Як вона зрозуміла вони були справжніми історичними особистостями. Їй не терпілося потрапити на урок історії. Мабуть, вона сильно засмутилась б, дізнавшись, що на вивчення показаних у виставі подій була виділена одна лише лекція. Інформації про ті часи залишилося дуже мало.

Розігнавши думки, Лера побачила, як четверо деканів встали зі своїх місць. 

Дівчинка поспішила слідом за Улею, щоб не загубитися у натовпі. Першокурсники повинні були чекати внизу сектору свого факультету. Деканом Вольфрама виявилася миловидна жінка у сукні в грецькому стилі. Назвавшись Корнелією Фуолк вона відразу перейшла до діла. 

— Дітвора, щоб ви не поверталися у Дім Пустельника, напишіть на аркуші прізвища та номера під якими знаходяться ваші речі та тварини. Все буде доставлене до моменту заселення. — її обличчя випромінювало непідробне щастя. 

Жінка з трепетом ставилася до свого факультету. Але, як першокурсники вже почули від старших, це не заважало їй суворо наказувати за провини. 

* * *

Лера разом зі всіма захоплено роздивлялася гуртожиток Вольфрама. Освітлене ліхтарями воно нагадувало невелике містечко. Пройшовши через залізні ворота, першокурсники опинилися перед вулицею, з обох сторін якої стояли невеликі двоповерхові будиночки у класичному стилі. Тепер до Лери, нарешті дійшов сенс словосполучення «елітна школа».

У центрі вулиці знаходився двоярусний фонтан, на якому стояла зменшена копія засновниці школи.  

Поки новоявлені першокурсники, відкривши рота, роздивлялися вулицю, Корнелія Фуолк, перекинувшись декількома фразами зі старостою, пішла.

— Зараз я зачитаю хто в яких будинках буде жити! Якщо треба, можу внести зміни! Але бажано сповістити про це відразу! Так, якщо я випадково розділила  друзів, кажіть! Виправлю. — посміхнулась Лєна, діставши складений у четверо аркуш.

Староста зачитала п'ять прізвищ. Три хлопчики та дві дівчинки пішли слідом за нею до будинку номер п'ять, поки інша група залишилася чекати біля фонтану. Через п'ять хвилин вона повернулася.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍