Читати книгу - "1000 фактів про Україну"

Микола Гамалія

* * *

В.А. Хавкіну (1860–1930), уродженцю Бердянська, вдалося зробити те, в чому потерпіли фіаско багато його колег-бактеріологів. Він уперше визначив поріг отрути, що вводилася при вакцинації, при якому ін’єкція не вбивала живу істоту, а сприяла виробленню захисної реакції організму. Для цього вчений 18 липня 1892 року ввів собі самому в кров дозу холерної отрути, яка у багато разів перевищувала ту, що він випробовував на тваринах! І тільки після того, як на власному досвіді пересвідчився у безпечності вакцини для людини, було проведено експеримент на добровольцях. Хавкін подарував людству надійні методи захисту від чуми, холери та тифу. Його ім’я носить найбільший у Південно-Східній Азії науково-дослідницький центр, що займається бактеріологією та епідеміологією. А його метод вакцинації, яким спочатку знехтували у Європі, в буквальному сенсі створив диво в Індії: завдяки йому мільйони індійців було врятовано від холери та чуми. В роки Першої світової війни Хавкін запропонував британській армії заходи з попередження епідемії висипного тифу серед бійців.

* * *

Такий же подвиг в ім’я науки було здійснено 1 травня 1893 року студентом-медиком Київського університету вінничанином Данилом Заболотним (1866–1929) та асистентом Іваном Савченком: обидва випили протихолерну сироватку. Це був великий ризик, оскільки безпечність нещодавно створеної вакцини ніхто у світі не ґарантував. Та у країні лютувала епідемія холери, і молоді лікарі вирішили випробувати сироватку на собі. Минуть роки, і Заболотний напише багато наукових праць про холеру, чуму, малярію, сифіліс, дифтерію, висипний тиф, створить в Одесі першу в світі кафедру епідеміології. А заснований цим ученим у 1929 році Інститут епідеміології та мікробіології України (нині Інститут мікробіології та вірусології НАН України) тепер носить його ім’я.

* * *

У багатій на корисні копалини Україні серед інших технічних галузей одними з перших отримали розвиток гірська справа, матеріалознавство та металургія. Серед тих, хто займався науковими дослідженнями та прикладними розробками у цих областях, були Л. Шевляков, О. Терпигорев, М. Федоров, І. Тіме, А. Мевіус. А от дослідження у галузі машинобудування стали проводитися у країні тільки з другої половини ХІХ століття. Особливо результативними вони були в електротехніці.

* * *

У середині ХІХ століття в світову науку заслужено увійшло ім’я Івана Пулюя (1845–1918), видатного електротехніка та фізика, що народився в містечку Гримайлів на Тернопільщині. Більше 30 років він працював професором Празького політехнічного інституту, а також був деканом першого в Європі електротехнічного факультету. Імператор Франц Йосиф дарував Пулюю титул радника двору, нагородив лицарським хрестом. А в Україні ім’я вченого донедавна було практично невідоме. Між тим він стояв біля витоків одного з найвизначніших досягнень людства – відкриття Х-променів. Усі експерименти з ними Пулюй проводив, використовуючи вакуумні трубки власної конструкції, які винайшов у 1883 році, на 12 років раніше, ніж це зробив німецький фізик В.-К. Рентґен. Його рентґенограми мали високу якість та були неперевершеними за технікою виконання. Саме він зробив перший знімок людського скелета. І хоча український вчений присвятив цьому відкриттю більше 50 наукових робіт, і його першість була очевидною, уся слава, як це нерідко буває в науці, дісталася іншому – Рентґену.

* * *

Ще один український геній – технік І. Тимченко – був автором багатьох метеорологічних приладів. Та особливо відзначився він при створенні першої моделі автоматизованої телефонної станції М. Фрейденберґа. А у січні 1894 року на дев’ятому з’їзді дослідників природи та лікарів, тобто за рік до появи у Західній Європі кінематографу братів Люм’єр, він продемонстрував… зображення на екрані!

* * *

Великих успіхів українці досягли в області зварювання металів. Саме українському вченому М. Бренардосу належить винайдення зварювання за допомогою електричного струменя. У 1881 році цей талановитий інженер з Переяслава запропонував електродугове зварювання для «з’єднання і роз’єднання металів». Та найбільший внесок в електрозварювання було зроблено Євгеном Патоном (1870–1953). Нині нікого не здивуєш зварюванням у вакуумі, в умовах космічного простору чи під водою. А зачинателем усього цього був саме академік Євген Патон, який створив Інститут електрозварювання АН УРСР. На основі своєї технології він здійснив розробку 35 клепаних мостів. Найбільшим досягненням ученого став суцільнозварний міст довжиною 1482 м та вагою 10 тисяч тонн, який було названо його іменем і який прикрасив Київ 1953 року. А розроблена ним теорія зварювання під шаром флюсу пройшла не тільки промислову, але й бойову перевірку в роки Великої Вітчизняної війни: саме таким чином зварювалися корпуси прославлених танків Т-34 та артилерійських систем.

* * *

Справу батька достойно продовжив його син, академік Борис Патон, який з 1962 року беззмінно є президентом Академії наук України. Він організував та провів дослідження, в результаті яких народилося багато нових способів зварювання: напівавтоматичний, в середовищі захисних газів, електрошлаковий, електроплазмовий та інші. Можна стверджувати, що рід Патонів є національною гордістю України.

Борис Патон

* * *

Мало хто знає, що перші у континентальній Європі електронно-обчислювальні машини (ЕОМ) були створені в Академії наук УРСР під керівництвом академіка Лебедєва майже одразу після війни. Усього було сконструйовано та побудовано 15 типів таких машин – від ЕОМ на електронних лампах до супер-ЕОМ на інтегральних схемах.

* * *

Ще менш відомо, що прообраз сучасного компакт-диску (СD) було розроблено ще у середині 60-х років минулого століття молодим аспірантом Київського інституту кібернетики В. Петровим (нині академіком). Та через недостатнє фінансування він не зміг тоді продовжити роботу над своїм винаходом. А через сім років американський філіал фірми «Філіпс» продемонстрував перший пластиковий компакт-диск, який відрізнявся від скляного диска В. Петрова тільки матеріалом.

* * *

Провідне місце у світовій науці займає українська школа кібернетики Віктора Глушкова (1923–1982). Цей видатний учений став не тільки автором фундаментальних робіт в області кібернетики та обчислювальної техніки, піонером комп’ютерних технологій, творцем ЕОМ «Промінь», призначеної для інженерних розрахунків, та ЕОМ «Мир-1» – попередниці персонального комп’ютера, він був також неперевершеним алгебраїстом, який вирішив п’яту проблему Гілберта. Ним же було