Читати книгу - "Твори в п'яти томах. Том V"

знав, якій віддати перевагу. Та й Сашко… Адже рівень його знань був не такий, як у Ганни, і він міг, чого доброго, втрутитися в розмову. Тож Петро обмежився тим, що сказав:

— Різна експозиція, різна довжина хвилі… Нез’ясований ступінь потужності інфразвуку…

Ганна від такого вичерпного пояснення тільки кліпнула очима. Щойно Петро був такий лагідний, охоче пояснював, і раптом… Олд-Бой помітив її розгублений погляд і відповів на невисловлене запитання дівчини:

— Ганночко, біологічний бік справи — не моя спеціальність, слово честі, не моя! Хай от, скажімо, Сашко вам пояснить… Він же працював у цій галузі разом з Люкою.

Дівчина незадоволено поглянула на нього: вона не розуміла, що сталося з завжди таким люб’язним і ввічливим Петром Микитовичем. Але якщо він так хоче, то нехай! І вона удавано сумно звернулася до Сашка, що зацікавлено спостерігав цю німу сцену:

— Справді, Сашко, поясніть мені, оскільки Петро Микитович відмовляється. Я ж нічого, нічого не тямлю! А він воліє мовчати…

Петро крякнув, почувши таке несправедливе твердження. “Які ж ущипливі оці вродливі дівчата, — подумав він, — тільки торкнися — так і жалить, як кропива. Та ще й кокетує, явно кокетує з Сашком… Ну, тепер той почне розповідати”.

Сашко й справді охоче відповів:

— Справа в тому, Ганно, що я й сам як слід не знаю. Охоче поділюся з вами своїми думками, але попереджаю: це тільки мої припущення на підставі того, що довелося взнати й почути раніше.

— Ну, а я не знаю й цього, — вже зовсім весело відгукнулася чорноока красуня і кинула короткий іронічний погляд на Петра. А може, це йому тільки здалося?

— Наші ультракороткі хвилі, або, як я назвав би їх, міліметрові хвилі, — почав Сашко, — виходять зрештою за межі тих випромінювань, що їх раніше вважали за ультракороткі. А тут іще треба додати вплив інфразвукових коливань. Наука остаточно не вивчила навіть дії загальних ультракоротких хвиль. А наш вплив, мабуть, значно активніший, ніж у них. І ми його практично не знаємо.

— Теж мені знавці, — сміючись, зауважила Ганна.

— Нічого не поробиш. На світі багато чого такого, що ми ще не вивчили. Для цього й працюємо. Так от, кожне явище можна роздивлятися з різних боків. Кожне явище може давати різні ефекти — залежно від обставин. Водою можна вгамувати спрагу, але у воді можна й утопитися, правда? Вогонь обігріває нас, ми варимо на ньому їжу, він розтоплює метал, але той самий вогонь під час пожежі руйнує наші будинки і спалює все, що попадається на його шляху. Так чи ні?

— Авжеж, так! — відповіла Ганна.

Справді, все це було абсолютно ясно. Сашків голос лунав так м’яко, і в його поясненнях зовсім не було складних термінів, їй-бо, просто чудово його слухати! Вона швидко поглянула на Петра: той насторожено прислухався до слів Сашка, вигляд його був дещо незадоволений. От і нехай, подумала Ганна, якщо ти не хотів розповідати, то тепер слухай.

— Отак, — вів далі Сашко, — і з тими явищами, які ми вивчаємо. Рентгенівським промінням лікують хворих — і це потужний чинник сучасної медицини, не кажучи вже про використання цього проміння в техніці. Але рентгенівське проміння було причиною того, що свого часу, доки це не було встановлено, у дослідників, які працювали з ним, лікуючи хворих, пальці вкривалися жахливими виразками, іноді доводилось навіть ампутувати їх. Чули про таке?

— Дещо чула, — сказала Ганна, що дедалі уважніше слухала. А Олд-Бой з досадою подумав: якщо його не зупинити, він розповідатиме бозна-скільки часу!

— Отже, рентгенівське проміння впливає по-різному, залежно від того, який час воно діє на організм. А як впливають наші міліметрові хвилі з інфразвуком? Теж по-різному, залежно і від часу опромінення і від довжини хвилі; що коротша вона, то активніший вплив!

— Виходить, ви й справді ще дуже мало знаєте, — мовила Ганна. Сашко всміхнувся.

— Ну, все-таки значно більше, ніж наші товариші-дослідники, що іноді роками не можуть докопатися до справжньої причини тих чи інших явищ. От, скажімо, так зване мітогенетичне проміння Гурвіча. Знаєте, що це таке? Ні? Це проміння, яке випромінює, за гіпотезою нашого вченого Гурвіча, кожен живий організм. Гурвіч спостерігав це випромінювання з корінців молодої цибулі. [встановив, що воно активно впливає на інші рослини. Він, наприклад, скеровував проміння на паростки іншої рослини, і паростки зростали значно швидше, ніж контрольні, що росли поруч, але не перебували під впливом того проміння.

Слухаючи ці пояснення, Петро подумав, що Сашко має справжній талант популяризатора, він так розтлумачує все, що й неписьменна людина зрозуміє! І зовсім несподівано для себе він сказав:

— Ти згадай ще про проміння вмираючої істоти, це теж досить цікаво.

— Це що, проміння смерті? — спитала Ганна. — Я чула щось, але не вірила, що таке може бути.

— Ні, ні, це зовсім не те, про що ви думаєте, — усміхнувся Сашко. — Промінням смерті називали з легкої руки англійського винахідника Метьюса таке випромінювання, що, мовляв, убиває все живе. Додамо — ніби вбиває. Бо й тоді, коли про це йшла мова, всі повідомлення з приводу того винаходу грунтувалися на вигадці. Так воно й вийшло насправді. А Петро мав на увазі зовсім інше: невідомі коливання, які випромінює вмираюча істота і які досить активно діють на оточення. Це явище відкрили наші радянські вчені, а найбільше працював з ним академік Філатов. Робили дуже простий дослід. Брали культуру дріжджів і поруч з нею ставили особливу фотопластинку. Коли до дріжджів додавали якусь отруту, що вбиває дріжджі, на пластинці з’являлися сліди невідомого випромінювання. А окремо ні дріжджі, ні отрута такого сліду не давали. Академік Філатов умертвляв листя алое, і тоді це листя дуже активно впливало на людей, лікуючи їх. А що то за випромінювання вмираючої істоти, цього поки що не знає ніхто, хоч препарат з умираючого листя алое можна купити в першій-ліпшій аптеці для впорскування хворій людині, і той препарат дуже допомагає.

— Ой, як же цікаво! — вигукнула Ганна. — Ні, в природі є ще дуже багато таємниць!

— Це правда, — втрутився Олд-Бой. І несподівано додав: — А ти, Сашко, повертай усе-таки до нашої справи. Бо так можна розповідати цілі години, а час іде.

Сашко і Ганна запитально глянули на Петра. Олд-Бой зрозумів їхні погляди й насупився. Не міг же він, зрештою, визнати, що йому було неприємно дивитися, що Ганна так зацікавлено слухає цього хлопця. Та й він надто вже лагідно дивиться на неї… Ні, цього Петро не міг визнати, хоч і розумів, що його слова були нечемні.

За мить Сашко спокійно,