Читати книгу - "(не) Покірне Щастя, Джулія Рейвен"

Розділ 15.3.

Що ви відчуваєте, коли за вами стежать? Коли всіма фібрами душі відчуваєш за спиною пильний погляд? Бісове серце заколотилося десь у районі горла, дихання перетворилося на тихий свист.

Увесь попередній гарний настрій після шопінгу випарувався, щойно Олександра увійшла в під'їзд. З силою стиснувши скручені ручки пакетів, дівчина злякано озирнулася, але нічого підозрілого не помітила.

Знайомий вестибюль з охоронцем, який не відмовляв собі в задоволенні поспати на робочому місці, широкі дверцята сталевого ліфта, електронне табло та тиша. Важка щільна тиша. Наче спеціально, мешканці синхронно відпочивали у своїх теплих квартирах, ніхто не тинявся коридорами.

Може, здалося? Нічого такого, щоб налякатися. Та й жодних небезпечних фізіономій руда красуня не побачила. Ще раз швидко озирнувшись, вона спробувала заспокоїтися. Напевно, переборщила з емоціями після кількаденного ув'язнення в одній кімнаті, от і ввижається всяке.

Усе, як завжди. Тільки під'їзні лампочки, пропускаючи черговість, хаотично миготіли тьмяним світлом, погрожуючи занурити приміщення в непроглядну темряву. Чудово, як у найкращих традиціях дешевих фільмів жахів! Спочатку пропадає світло, а потім з-за кутка вистрибує серійний убивця з працюючою електропилкою й влаштовує тобі імпровізований квест на виживання!

Від представленої картини в Олександри зашуміло у вухах, уздовж хребта пробіг озноб.

— Шуро, візьми себе в руки! — суворо наказала дівчина, впевнено попрямувавши до ліфта. Усе-таки не в особняк із привидами прийшла, а до себе додому. Чого боятися?

— Потрібно підлікувати нерви, зовсім ні до біса стали, — продовжуючи базікати сама з собою, руда бестія натиснула сталеву кнопку виклику. — Завтра на мене чекає море. Сонце. Пляж. Чебуреки. Пахлава, - надавши голосу кавказького акценту, дівчина дзвінко розсміялася з власного жарту. Так, це все від нервів. Нема чого вигадувати проблеми, так де їх немає. Усе буде добре.

Сріблясті дверцята з приємним передзвоном роз'їхалися вбік, і Саша увійшла всередину. Незважаючи на приємний день, вона сильно втомилася. В очікуванні потрібного поверху, дівчина подумки набирала гарячу ванну з лавандовою піною і вже уявляла, як вдячно розслабляться в ній м'язи. Тільки спершу по-швидкому закине потрібні речі до дорожньої валізи та зі спокійною душею піде приймати банні процедури. Так, вона на це заслужила.

Задоволено хмикнувши, руда відьма покрокувала до своєї квартири. Миготливі на поверсі лампочки блискавично повернули те мерзенне відчуття стеження. Шура розгублено завмерла, прислухаючись до звуків. Але, як і у фойє, тут нікого не було. Жодних підказок тривоги, що раптово накотилася.

Наспіх діставши з маленької сумочки ключі, тремтячою рукою дівчина не з першого разу потрапила в замкову щілину.

— Та щоб тебе! — вона нервово чортихнулася, і замок нарешті піддався. Немов тікаючи від страшного чудовиська, Олександра вбігла до квартири і, відкинувши пакети вбік, зачинила двері. Тепер вона точно в безпеці.

Недбало знімаючи з себе одяг, руда красуня поплелася до ванної. Речі складе вранці. А відпочинок її змученій психіці потрібен терміново. А то вже й маніяки чудяться від перевтоми.

 

***

Щоб заглушити власні думки, Шура ввімкнула на айфоні перший-ліпший хіт-парад попсової музики та додала максимальної гучності. Розкинувши руки по бортиках ванної, вона задоволено видихнула й заплющила очі. Нарешті можна відпочити. Все ж, як Маша круто придумала. Витягнути її з дощової столиці на море. Дівчині залишилося пережити півтарагодинний переліт до Одеси, і її депресія випарується, як маленька калюжа під жарким сонцем. Вона впевнена: Марія не дасть їй там варитися у сумних спогадах.

Крізь гучні слова пісні невідомої співачки дівчина почула дивний шурхіт та приглушені голоси за дверима. Волоски на потилиці та руках встали дибки, серце злякано стрепенулося. 

Це просто хвора уява. Там нікого немає. 

Але на противагу своїм переконанням, її рука інтуїтивно потягнулася за довгим флаконом із шампунем. Більше тут захищатися  було нічим. Забарившись буквально секунду, Олександра вилізла з ванної та, залишаючи за собою мокрі сліди, зробила два кроки вперед. На більше сміливості не вистачило.

З того боку хтось натиснув на ручку й двері у ванну відчинилися. Серце пропустило удар, і недовго думаючи, руда красуня з усієї сили запустила нехитрою зброєю в маніяка, який, як вона думала, заходив. Але замість нього по обличчю отримав... її колишній коханець?

— Борисе, якого біса ти тут робиш?!

— Сашка, з тобою все гаразд?

Вони синхронно обмінялися запитаннями та здивовано завмерли.

— Господи, ти жива! — чоловік перший відійшов від шоку й швидко обійняв свою норовливу дівчину. Як же він скучив за нею. Гола, мокра, у піні, вона здавалася для нього найпрекраснішою жінкою у світі.

— Та відпусти ти мене, — гнівно стрепенувшись, Шура звільнилася із хватки Бориса. — Якого біса ти забув у мене вдома? — повторила своє запитання, схрестивши руки на оголених грудях. Дівчина важко дихала. Її розпирало від обурення та злості від непроханого гостя. Влаштував із її квартири прохідний двір, розумієш.

— Я стукав, дзвонив, а ти не відчиняла... — з полегшенням видихнувши, чоловік спробував виправдатися. — Я переживав, що з тобою щось сталося. Може, втратила свідомість чи...

Зовсім не соромлячись своєї оголеності, руда красуня підійшла до полиці з рушниками й дістала звідти найбільший. Спритним рухом вона замоталася в махрове вбрання, приховуючи від очей Бориса такі бажані жіночі принади.

— Чи що зі мною — це вже не твоя справа? — Олександра замість коханця закінчила речення. — Борисе, ми розлучилися, — з натиском нагадала вона. — Поверни запасні ключі. І не смій вриватися в моє житло, коли тобі захочеться. Бо наступного разу в обличчя полетить не шампунь, а що-небудь важче.

— Сашенько, — несміливо почав чоловік, ігноруючи її погрози. — Нам потрібно поговорити...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍