Читати книгу - "Гарантія на кохання, Tama Lisn"

13

- Доброго ранку. - Почула задоволений голос Олександра й переборюючи сили тяжіння, з небажанням розплющула очі.

Бачу чоловіка, він гладко поголений, на ньому свіжа сорочка й штани світлого відтінку. Загалом він має чудовий вигляд, не те що я. Мені ще пам'ятається моя фізіономія, коли я змивала макіяж вчора вночі. - Люба, що тобі снилося? Сподіваюся, щось приємне.

- Не впевнена. - Відповіла, насилу відірвавши голову від подушки. - Ти чого такий задоволений?

- Спускайся, є новини. Поцілував мене в щоку і вийшов.

Наявність новин – це добре. Сподобаються вони мені чи ні – вже інше питання.

Зібралася за прискореною програмою, адже нема сил чекати. Сяк-так замазала синці й одягнулася у простий одяг. Льняна сукня, квітчастий шарф і білі кеди.

- Ого, у тебе армійський вишкіл. - Захоплюється чоловік, а я розпливаюсь від задоволення. Люблю вражати й коли мною захоплюються.

- Дуже хочу почути, що за новини.

- Поснідай спочатку. - Посунув до мене тарілку.

- Ми так не домовлялись.

- Нічого не знаю, поки все не з'їси й слова не скажу.

- За що ти так зі мною?

- А хто вчора пів дня провів голодним? - Дивиться впритул. - Їж і не сперечайся.

Втягнула щоки від обурення, але взялася за їжу. Якщо чесно, думала, що від випитого вчора, голова гудітиме як вулик, але обійшлося. Сашко сів поруч, прихопивши філіжанку кави. Його похмілля теж не мучить.

- Тобі зробити чай чи каву? - Люб'язно запропонував.

- Ні, дякую. - Гундошу набитим ротом.

- Вчора, під дією ліків та спиртного ти мені подобалася більше.

- Коли я була під дією спиртного та ліків, ти теж мені подобався більше. - Відповіла, на що він засміявся.

- Що, так цікаво?

- Угу. - Ковтнула.

Для мене ситуація нестандартна. Я не встигла до ладу прийняти своє заміжжя, а тепер ще й тато зник і за фірму я теж хвилююся. Тож не дивно, що я хочу якнайшвидше все прояснити та розставити по своїх місцях, навести хоч якийсь лад у своєму житті.

- Ну, тоді слухай. - Сказав і замовк, випробовує моє терпіння.

- Та говори вже.

- Доїдай, у тебе ще один шматок залишився.

- Все, все. - Запхала залишок омлету собі в рот цілим шматком.

- Дівчино, поверніть мою дружину, вона в мене леді була. - Сміється з мене.

- Я все.

- Я знайшов Веніаміна Львовича.

- Ти знайшов тата? Він живий? - Я шокована, як він міг тягнути з такими новинами так довго.

- Живий.

- Де він?

- В лікарні.

- З ним щось сталося? Мені треба до нього.

- Поїдемо разом, я дорогою тобі все розповім.

- Мені з тебе кліщами все тягнути? - Не витримала у машині.

- Не знаю з чого почати.

- Почни з початку. - Порадила, та не знаю чим це може допомогти.

- Спочатку з тебе поцілунок. Хіба я не заробив? - Так вже й бути. І справді заробив. Поцілувала його в щоку.

- І все? - Награно ображається.

- За дорогою краще дивись.

- Гаразд, слухай. Спочатку я дав хлопцям команду перевірити аеропорти, автовокзали та інші транспортні сполучення. Шукали не лише за іменем та прізвищем, а й за описом, підозрюючи, що твій батько втік із підробленими документами. Ця інформація не підтвердилася і я тобі про це вже казав. Також, не хочу тебе лякати, перевірили всі морги. Я просив повідомляти про всі невідомі трупи теж. Так ось, знайомий з однієї лікарні повідомив мені, що у них у травматології лежить невідомий чоловік. Хворий не впізнаний, документів при собі не має, непритомний і сказати про себе нічого не може, але той чоловік був не наш Веніамін Львович.

- Не тато?

- Слухай далі. Я попросив своїх хлопців перевірити усі лікарні й всі схожі випадки. Ідея, звичайно, така собі, але вистрілила. Перевіряли всіх, хто не мав документів.

- Ти хочеш сказати, що тато непритомний?

- Так, але він живий і має всі шанси таким і залишатися надалі.

- Де ти його знайшов?

- Ніколи не вгадаєш.

- Навіть не намагатимусь, не тягни.

- Гаразд, у сусідньому районі, у лікарні.

- Тому поліція його й не знайшла. - Він кивнув. - Ми зараз їдемо туди?

- Ні. Вночі я перевіз його до приватної клініки.

- Як він потрапив до лікарні?

- Хлопці працюють над цим, зовсім скоро ми матимемо набагато більше інформації.

Ми під'їхали до приміщення шпиталю. Всередині, як і належить, прохолодно, білі стіни та медсестра в халаті на посту.

- Вітаю. - Привітався мій чоловік. - Вночі до вас привезли чоловіка, підкажіть номер палати?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍