Читати книгу - "Моя в борг, Джулія Ромуш"

Розділ 20.

Забігаю до своєї кімнати та щільно зачиняю двері. Для повної впевненості, що до мене ніхто не зайде, підпираю двері спиною і стою в цілковитій тиші кілька хвилин. Навіть дихати намагаюся через раз. Мені здається, що Аарон зараз підніметься і зайде до моєї кімнати. Його натяки мене лякають, змушують усередині все замерзнути й в ту ж мить щось гаряче розтоплює цей лід зсередини. Його слова, близькість і навіть те, як він торкнувся моєї щоки, змусило мене повернутися в ту ніч. У ту кімнату, де я тремтіла від збудження і просила ще.

Струшую головою, щоб викинути звідти всі ці дурні думки. Зараз я в кімнаті, і це найголовніше. В безпеці. Я так і не дала відповідь Ааронові щодо його машини, сказала, що подумаю. З одного боку, я розумію, що то є провокація. По його обличчю було видно, що він отримає величезне задоволення, принизивши мене в такий спосіб. Але з іншого боку... це чудовий шанс розвідати ситуацію. Та й охорона побачить, що мені дозволено виходити на вулицю. І якщо ввечері мене хтось там застукає, то я зможу з упевненістю заявити, що мені дозволили прогулятися увечері подвір'ям.

Серце все ще тарабанить у грудях, я відходжу від дверей і проходжу далі кімнатою. Ніяк не можу ухвалити рішення. Підійшовши до вікна, відсуваю штору, дивлюсь у двір. Собаки знову бігають довкола будинку. Одна з них ніби відчуває, що я дивлюся. Зупиняється, підіймає голову, дивиться на моє вікно, а потім починає голосно гавкати. Не відходжу від вікна, продовжую на неї дивитися та стискаю пальці в кулаки. У цей момент я приймаю рішення, що погоджуся на принизливу пропозицію Бакера. Я помию його чортову машину. Ось тільки я не гратиму за його правилами. Саме з цими думками я лягаю спати. Заснути виходить швидко. План, який зріє в моїй голові, допомагає заснути краще за будь-яке снодійне.

Прокидаюся я рано-вранці. Щойно чую за дверима своєї кімнати кроки. Це та жінка, яка працює у будинку Бакера. Здається, вона головна. Слідкує за всіма слугами й дає розпорядження. За ці дні, які я провела в цьому будинку, я вже трохи вивчила її графік. Якщо вона спускається на перший поверх, то за двадцять хвилин буде сніданок. А оскільки я вирішила стати слухняною і замилити всім очі, то на сніданок я також спущуся. Нехай Аарон думає, що я схаменулась і взялася за голову.

Відкриваю шафу, в якій вже було чимало речей. За наказом Бакера мені скупили стільки вбрання, що можна було б одягнути в них невеликий квартал.
Діставши легкий сарафан, я задовільно киваю головою. Супер, для сніданку якраз те, що потрібно.

Вмившись і прийнявши душ, я надягаю на себе сарафан і коли в мою кімнату стукають, щоб повідомити про те, що сніданок готовий, я вже при повному параді. Сказати, що жінка здивована бачити мене одягненою та в хорошому настрої, це нічого не сказати. Вона вже звикла, що я зустрічаю її з кислим обличчям і говорю, що нікуди йти не буду. А тут усміхаюся, вітаюся і говорю, що готова.

Коли спускаюся на перший поверх і бачу, що Бакер уже сидить за столом, то трохи напружуюся. Випрямляю спину і трохи сповільнюю крок. Позбутися хвилювання зовсім не виходить.

- Доброго ранку, - першою подаю голос і проходжу до столу. 

Бакер вигинає запитально брову. Звик снідати один? Нічого страшного, я складу компанію зовсім ненадовго.

- Не перестаєш дивувати, - злегка примружившись, видає у відповідь.

- Зголодніла, - окинувши поглядом стіл, я зупиняюся на млинцях, тягнуся і беру собі один.

Бакер нічого не відповідає, лише мовчки за мною спостерігає. А я боюся, що можу подавитися від такої уваги, тож не поспішаю відправляти шматочок млинця до рота. Підіймаю погляд і дивлюся чоловікові у вічі. Ну що, настав час здивувати його ще більше.

- Я згодна, - видаю трохи охриплим голосом, таки хвилювання нікуди не зникло.

- Соромлюся спитати на що, - видає з сарказмом у голосі й відкидається на спинку стільця. При цьому не припиняє мене гіпнозувати своїм поглядом.

- На твою нічну пропозицію. Я помию твою машину. Все-таки не можу без свіжого повітря, - знизую плечима і злегка посміхаюся. Ось тільки з обличчя Бакер зникає посмішка і я не можу зрозуміти в чому причина зміни його настрою.

***

Перед тим, як вийти зі своєї кімнати, ще раз дивлюся на своє відображення в дзеркалі. Задаю собі питання, чи точно я впевнена, що хочу мити його машину саме в цьому купальнику? Здоровий глузд репетує про те, що я даремно збираюся смикати тигра за вуса. А ось внутрішня впертість стверджує, що я все роблю правильно. Немає жодних сумнівів, що Бакер сам особисто захоче прийти й спостерігати за моїм приниженням, а мені потрібно, щоб його погляд був прикутий до мене. Але ніяк не помітив справжньої мети мого перебування у дворі. План був дуже ризиковий. Перегнути палицю в такому плані як раз плюнути. Але заради своєї свободи я готова на все. Навіть якщо потрібно грати з вогнем.

Весь мій розрахунок був на те, що Аарон буде приголомшений таким моїм вибором одягу і дійсно дивитиметься на мене як кіт на сметану. Якщо згадати ту ніч у клубі, то не потрібно бути генієм, щоб зрозуміти, що я подобаюсь чоловікові. Тому що він робив такі речі, яких не буде робити чоловік, якщо йому не подобається дівчина. Навіть мій колишній наречений на таке не наважувався. Варто мені згадати про Нолана, як мене моментально пересмикнуло. Недолюдок та зрадник. Сподіваюся, він почувається жахливо у підвалі Аарона, тому що нічого хорошого я зараз не могла йому забажати. Лише погане. Якби не він... Якби не чортів Нолан, я б у житті тут не виявилася.

Глибоко вдихнувши й видихнувши, я все ж таки виходжу з кімнати. Спускаюсь на перший поверх і моментально ловлю на собі першу реакцію. Точніше погляд тієї жінки, яка тут усім заправляла. До речі, треба вже дізнатися її ім'я. Хоча навіщо це мені? Я не збираюся тут затримуватись. Сьогодні вночі чи максимум завтра я звідси втечу. Жінка дивиться на мене і трохи хитає головою. Напевно, її мовою це звучить, як ганьба мені, ганьба.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍