Читати книгу - "дзвінок який змінив моє життя , ліліанаа"

Розділ 41 (Денис)

на наступний день ми вирішили поїхати в клініку, щоб відвідати лікаря і дізнатися, що з вагітністю

ми зайшли в кабінет УЗД, лікар нанесла спеціальний гель на низ живота та почала оглядати Ніколь. ми всі мовчали, чекали висновок лікаря

 - вагітність здорова, нічого не зашкоджує дитинці та мамі. на наступному прийомі ми зможемо почути серцебиття плоду - я полегшено зітхнув, все добре, нічого не зашкоджує, Ніколь витерла живіт серветкою і піднялася

 - а може треба якісь вітаміни купити? ну я просто таке в різних серіалах бачив - лікар глянула на мене і посміхнулася

 - Ніколь Ігорівна, у вас неймовірний чоловік - Ніколь і сама посміхнулася

 - але ви праві, вітаміни не зашкодять. зараз напишу рецепт - вона швидко написала назву вітамінів і дату наступного прийому. ми вийшли з кабінету, вона пішла в машину, а я забіг в аптеку і купив вітаміни та воду. повернувся в машину і віддав їй.

 - відвези мене в кав'ярню будь ласка - я глянув на неї

 - ти збираєшся працювати вагітною?

 - ну перший триместр точно, а далі буде складніше, тож там буду вдома сидіти 

 - добре, але в разі чого завжди телефонуй мені, щоб я не хвилювався - вона кивнула і ми поїхали до кав'ярні. 

ми зайшли в середину і привіталися з Яною

 - Ян, відтепер приглядай за Ніколь, якщо помітиш, що вона себе погано почуває телефонуй мені

 - Ніколь хвора? це щось серйозне? - дівчина занервувала

 - я вагітна і Денис готовий мене вдома заперти, щоб зі мною все було добре - відповіла Ніколь і посміхнулася

 - та ти щоо? це ж радість яка, вітаю вас - Яна зраділа цій новині, вона відійшла до барної стійки і прийшли нові клієнти

 - ти їдь вже, тобі треба працювати

 - знаю, але так не хочу - чесно сказав

 - ввечері я до тебе приїду, дочекайся мене - вона посміхнулася

 - стимул для мене - я посміхнувся і поцілував, я вийшов з кав'ярні. сів в машину та поїхав до офісу.

ВЕЧІР

на годинникк було вже 6 годин, мені треба було розібратися з цими клятими паперами, до мого кабінету відкрилися двері, я підняв погляд і посміхнувся, це була Ніколь

 - привіт - я підійшов до неї і поцілував в чоло

 - привіт, я трохи затрималася, додому їздила, наші улюблені тости для тебе зробила, знала ж, що ти тут голодний - я легко посміявся

 - о таак, сьогодні такий клопот тут, що не було часу навіть сходити на обід 

 - тоді поїж зараз, тут і кава є - взяв пакетик з тостами і сів за стіл, взяв один тост і почав їсти. дивлюсь як Ніколь лягла в позу ембріона на офісному диванчику

 - все добре? - я підійшов до неї

 - так, я просто тут полежу ти поїж і працюй - я взяв свій піджак і накрив її, поцілував в чоло

 - відпочинь трохи - я пішов до робочого місця, щоб не гаяти час я і їв і працював, інколи поглядав на Ніколь, з рештою вона навіть заснула, я легко цьому посміхнувся і вже пошвидше хотів закінчити та поїхати з нею додому.

через годину я закінчив, підійшов до Ніколь, вона так міцно спала не хотів її будити. обережно взяв на руки та пішов до машини, прохожого попросив допомогти відкрити машину, я посадив Ніколь і пристебнув, обійшов та сів в машину. вів я повільно, щоб вона не прокинулася, знаю ж, що стомлюється, ще й вагітність в додачу.

невдовзі ми були вдома, я приніс її в нашу кімнату поклав в ліжко і накрив ковдрою. сам пішов переодягнувся, прийняв душ і прийшов до неї, тихо ліг і обійняв за талію і під її такт сам заснув.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍