Читати книгу - "Тринадцятий демон, Аліна Скінтей"

Астель повільно відкрила очі, відчуваючи, як важкий туман у свідомості починає розсіюватися. Її тіло було немовби чужим, ніби сили залишили його після важкої битви. Вона спробувала підняти руку, але відчула м'який опір, наче навколо неї була невидима перешкода.

— Ти прокинулася, — спокійний голос Ледріка пролунав поруч, але здавався віддаленим, наче крізь товщу води. Астель повернула голову, і побачила, як він стояв біля неї, спостерігаючи за нею уважно, його обличчя залишалося серйозним і непроникним.

— Що... що сталося? — її голос був слабким, і їй знадобилося кілька секунд, щоб зібратися з думками. Їй здалося, що вона провела в іншому світі цілу вічність. Перед очима постали фрагменти зустрічі з Офіукусом: гігантський змій, його лють, її відчайдушна боротьба.

— Ти зустрілася з ним, — промовив Ледрік, нахилившись ближче. — З Офіукусом. Як бачиш, ти жива, що вже саме по собі успіх. Але це лише початок.

Астель спробувала сісти, і відчула, як бар'єр із кристалів, що тримав її в пастці, почав відступати. Її руки тремтіли, а дихання було нерівним, але поступово вона набувала контролю над своїм тілом. Вона різко вдихнула, намагаючись зосередитися на теперішньому моменті.

— Офіукус... — прошепотіла вона, спогади про їхню битву промайнули в її свідомості. Її серце стислося від страху, але в глибині душі вона відчувала, що більше не є простою жертвою. Вона змусила його слухати, змусила підкоритися.

— Ти впоралася з ним, — промовив Ледрік, уважно дивлячись на неї. — Але тепер тобі доведеться навчитися керувати цією силою. Він буде постійно стежити за тобою, і тільки від тебе залежить, чи зможеш ти стримати його, чи дозволиш йому взяти верх.

Астель затремтіла від усвідомлення всього, що сталося. Вона більше не була тією безпорадною принцесою, якою була раніше. Тепер у ній жив демон, і від цього було неможливо втекти. Вона зосередила погляд на Ледріку.

— Скільки часу я була без свідомості? — запитала вона, облизуючи сухі губи.

— Кілька годин, — відповів він. — Сефт був тут. Він чекав, але зараз пішов у важливих справах. Хочеш води?

— Кілька годин, — повторила вона, повільно кивнувши. — Ні, не хочу. Сефт... він казав щось?

Ледрік на мить затримав погляд на ній, його очі на мить затуманилися роздумами.

— Він турбується за тебе, — коротко відповів Ледрік. — Як і я. Ти пройшла через складне випробування. І це тільки початок.

Астель зітхнула й опустила голову, її серце стискалося від змішаних почуттів. Вона знала, що попереду на неї чекають важкі випробування. Офіукус тепер був частиною її, і це означало, що вона більше не могла бути такою, як раніше.

***

Дейлан, виходячи з порталу, був у своїй звичній похмурій манері, але цього разу його здавалося справді роздратованим. Його темний плащ ледве не захопив полум’я портального вогню, коли він різко ступив уперед, намагаючись стримати емоції, що підіймалися всередині.

— Відколи це ти мене таким чином викликаєш? — його голос звучав холодно, але кожне слово відчувалося, ніби удар каменю об метал.

Фергус стояв неподалік, спокійно посміхаючись, ледь не глузуючи з нього. Його руде волосся яскраво блищало при світлі магічних вогнів, а в очах ховалася тінь роздратування, майже зловтіхи.

— Перевіряв, чи справді ти прийдеш. Прийшов, — легка глузливість промайнула в голосі Фергуса, коли він недбало поправив рукави свого шкіряного плаща.

Дейлан звузив очі, ледве стримуючи злість.

— Ти зараз напевне жартуєш? — він зробив крок уперед, і тіні в його погляді потемнішали, немов готувалися зірватися назовні.

— Дейлане, дай відповідь чесно, — продовжив Фергус, обійшовши його колом, як хижак навколо здобичі. Його хода була повільною, продуманою, немов кожен рух мав свою ціль. — Мій батько справді лікує твою немічну сестру? Вона взагалі існує?

Ці слова зависли в повітрі, наче невидима загроза. Дейлан застиг, немов його вдарило щось набагато сильніше, ніж магія. Він раптом затих, і це мовчання говорило більше, ніж будь-які слова. Його погляд, що раніше випромінював непохитну впевненість, тепер став напруженим, майже вразливим. Він глибоко вдихнув, намагаючись стримати те, що всередині нього кипіло.

Фергус, побачивши це мовчання, зупинився перед ним, зустрічаючи його погляд із підозрою. Його очі звузилися, коли він підійшов ближче, так, що вони майже стояли носом до носа.

— Мовчиш, значить батько мав рацію! — Фергус підняв брову, і його голос став гострим, мов кинджал, піддаючи сумніву все, що було сталося між ними.

— Не все так просто, як ти собі уявляєш, Фергусе, — нарешті прошепотів Дейлан, відступаючи на півкроку назад, відчуваючи як тінь, що його переслідувала, ставала дедалі важчою. — Ти не розумієш, у що насправді вплутаний. Наміри твого батька небезпечні!

— Я не розумію? Чи це ти щось приховуєш? — Фергус знову зробив крок вперед, притискаючи Дейлана своєю присутністю. — Твоя сестра, чи вона взагалі існує, чи це чергова ілюзія, за якою ти приховуєш свої справжні наміри?

Дейлан відчував, як спалах люті підіймався всередині нього. Його руки тремтіли від стримування магії, що прагнула вирватися назовні, але він змусив себе залишатися спокійним.

Дейлан стояв перед Фергусом, його обличчя було спокійним, але під цією маскою ховалася напруга, яка тремтіла на межі. Він знав, що ці слова змінять усе. Але в нього не було вибору.

— Ти хочеш правду? — його голос став низьким, загрозливим, але майже безбарвним від емоцій. Він говорив так, ніби нарешті скидав тягар, який носив роками. — Тоді слухай, Фергусе. Сестра існує, але не так, як ти думаєш. Вона — лише тінь від того, що колись було. Твій батько не лікує її. Він хворий покидьок, якого потрібно зупинити. І якщо ти думаєш, що я зрадив вас, то ти надто мало знаєш про мої справжні мотиви. Я ніколи не був частиною вашого угрупування.

Ці слова зависли у повітрі, як грім перед бурею, їх тяжкість була відчутною фізично. Фергус, який досі стояв нерухомо, застиг на мить, його очі розширилися від шоку. Його тіло стало кам’яним, його вираз обличчя — жорстким, і в його грудях піднялася буря люті та нерозуміння. Його руки тремтіли від стримуваної сили, яку він намагався контролювати, але емоції вже рвалися назовні.