Читати книгу - "Заповіти"

кімната з півдюжиною комірок по боках. Подекуди лежали спальні мішки чи ковдри. В одній комірці спав, лежачи на спині, чоловік у шортах.

У центрі кімнати стояли столи, стільці, комп’ютери, біля стіни — побита життям софа. На стінах висіли мапи: Північна Америка, Нова Англія, Каліфорнія. Ще кілька чоловіків та три жінки сиділи за комп’ютерами, вбрані як звичайні перехожі, що влітку сьорбають лате з льодом. Вони зиркнули на нас і повернулися до своїх справ.

Елайджа сидів на софі. Він підвівся, підійшов до нас, запитав, чи все гаразд. Я сказала, що все добре, і спитала, чи можна мені води, бо раптом дуже захотілося пити.

Ада сказала:

— Ми давно не їли. Я сходжу.

— Вам обом краще залишитися тут, — втрутився Гарт і пішов до центральної частини магазину.

— Ніхто, крім Гарта, не знає, хто ви, — тихо сказав мені Елайджа. — Вони не знають, що ти Крихітка Ніколь.

— Хай і далі так буде, — мовила Ада. — Довгий язик корабель потопить.

Гарт приніс не дуже свіжі сандвічі з круасанів у паперовому пакеті й чотири паперові стаканчики паршивої кави. Ми сіли на старі офісні стільці в одній із комірок, Елайджа увімкнув маленький телевізор, який там стояв, щоб ми могли подивитися новини, поки їмо.

«Вбраннєвого хорта» досі показували у новинах, але нікого ще не заарештували. Один експерт звинувачував терористів — невиразно, бо ж їх було багато різних. Інший сказав «суб’єкти ззовні». Канадський уряд заявив, що вони розглядають усі варіанти, на що Ада зауважила, що їхній улюблений варіант — це смітник. Гілеад проголосив офіційно, що про вибух їм нічого не відомо. Біля консульства Гілеаду в Торонто відбувся марш протесту, але нечисленний: Мелані з Нілом не були ані відомими людьми, ані політиками.

Я не знала, сумувати мені чи злитися. Убивство Ніла і Мелані мене злило так само, як і спогади про ті добрі речі, які вони робили за життя. Але те, що справді мало б викликати лють, як-от чому Гілеаду це зійшло з рук, чомусь тільки засмучувало.

У новинах знову показали Тітку Адріанну, місіонерку Перлових Дів, яку знайшли повішеною на дверях. Поліція заявила, що виключила можливість самогубства, тож розглядається версія вбивства. Посольство Гілеаду в Оттаві оприлюднило офіційну скаргу, заявляючи, що за це вбивство відповідальна терористична організація «Мейдей», а влада Канади її прикриває, тож час зупинити всю нелегальну діяльність «Мейдей» і віддати її членів під суд.

Про моє зникнення ніхто не згадував. Я спитала, чи не мала моя школа про нього заявити.

— Елайджа все влаштував, — відповіла Ада. — Він знає декого у твоїй школі. Саме так ми тебе туди влаштували. Так тебе не було видно. Безпечніше.

32

Тієї ночі я спала, не роздягаючись, на одному з матраців. Зранку Елайджа зібрав нас чотирьох.

— Скоро може стати ще краще, — мовив він. — Можливо, доведеться чимшвидше вибиратися звідси. Гілеад надто вже тисне на канадський уряд, щоб ті розкололи «Мейдей». У них більша армія, і вони радо спустять курки.

— Ті канадці — печерні люди, — відповіла Ада. — Чхнеш на них — і попадають.

— Ще гірше: ми чули, що наступною мішенню Гілеаду може стати «Килимсон».

— Звідки ця звістка?

— Від інсайдерського джерела, — сказав Елайджа, — але це було ще до пограбування «Вбраннєвого хорта». Ми втратили зв’язок із ним чи нею та з більшою частиною нашої рятувальної мережі всередині Гілеаду. Не знаємо, що з ними сталося.

— То куди нам її подіти? — спитав Гарт, кивнувши на мене. — Так, щоб не дістали.

— Може, до моєї матері? — запропонувала я. — Ви казали, що її намагалися вбити, але марно, тож там має бути безпечно чи принаймні безпечніше, ніж тут. Можу поїхати до неї.

— Небезпека для неї — питання часу, — мовив Елайджа.

— Тоді як щодо іншої країни?

— Кілька років тому тебе можна було б вивезти через Сент-П’єр, — сказав він. — Та французи його закрили. Після бунтів проти біженців Англія не варіант, Італія, Німеччина — так само, і дрібні європейські країни теж. Ніхто з них не хоче проблем із Гілеадом. Не кажучи вже про обурення власних народів, такі вже там настрої. Навіть Нова Зеландія зачинила двері.

— Деякі країни стверджують, що радо приймуть біженок із Гілеаду, але в більшості з них тобі й дня не протягнути — опинишся у секс-рабстві, — докинула Ада. — І про Південну Америку забудь: там забагато диктаторів. До Каліфорнії важко пробратися через війну, Республіка Техас дуже нервує. Вони билися з Гілеадом до перемир’я, але вторгнення пережити не хочуть. Уникають провокацій.

— Тож мені можна просто здатися, бо рано чи пізно мене все одно вб’ють?

Насправді я так не думала, але почувалася саме так.

— О ні, — заперечила Ада. — Вбивати тебе вони не хочуть.

— Убивство Крихітки Ніколь створить їм поганий імідж. Вони хочуть, щоб ти була в Гілеаді, жива й усміхнена, — відказав Елайджа. — Хоча насправді ми вже не маємо способів дізнатися, чого вони хочуть.

Я обмірковувала почуте.

— А у вас був такий спосіб?

— Наше джерело в Гілеаді, — відповіла Ада.

— Хтось у Гілеаді вам допомагав?

— Ми не знаємо хто. Нас попереджали про нальоти, про перекриття маршрутів, надсилали нам мапи. Інформація завжди була точна.

— Але Мелані з Нілом не попередили, — зауважила я.

— Схоже, повного доступу до внутрішньої мережі Очей наше джерело не мало, — сказав Елайджа. — Тож, хто б то не був, це не верхівка харчового ланцюжка, радше, як ми підозрюємо, дрібний чиновник. Але це ризик для життя.

— Яка їм із того вигода? — спитала я.

— Не уявляю, але точно не гроші, — відповів він.

Елайджа розповів, що джерело використовувало мікрознімки — це стара технологія, така стара, що Гілеад і не подумав про неї. Їх роблять спеціальною камерою, і вони такі дрібні, що майже невидимі: Ніл читав їх за допомогою пристрою, схованого у кульковій ручці.

Гілеад дуже ретельно обшукував усе, що перевозили через кордон, але «Мейдей» використовував для цього брошури Перлових Дів.

— Деякий час система була надійна, — провадив Елайджа далі. — Наше джерело робило знімки документів для «Мейдей» і ліпило їх на брошури про Крихітку Ніколь. Перлові Діви обов’язково відвідували «Вбраннєвого хорта»: Мелані була в їхньому списку тих, кого можна навернути, бо завжди брала ті брошури. Ніл мав мікрокамеру, тож клеїв відповіді на ті самі брошури, а Мелані повертала їх Перловим Дівам. Їм наказано забирати залишки брошур назад до Гілеаду, аби використати в інших країнах.

— Та використовувати мікрознімки більше не вдасться, — сказала Ада. — Ніл і Мелані мертві, Гілеад знайшов їхню камеру. Тепер вони заарештували всіх на