Читати книгу - "Сонати кохання, Олександр Гребьонкін"

Я пояснював усе завантаженістю по роботі. Писав без жодних внутрішніх зусиль, зовсім спокійно. У моїх рядках не було пристрасті. І Олена відчула це. Вона не знала моєї адреси, але знала нашу репетиційну базу.

Олена з'явилася там – прекрасна та горда. Я бачив її красу, але я не відчував її серцем, душею...

Ми цілком дружелюбно спілкувалися з нею, але між нами зростала стіна. Я всіляко відмовлявся від побачення, але якби навіть воно було, я не зміг би обдарувати її любов'ю.

Нарешті її прекрасне обличчя осяяло гнівом:

- Ти став холодним, як гірський льодовик. Не хочу тебе бачити!

Якийсь час ми не спілкувалися.

***

У наступні дні після повернення я не тільки відвідав виставу маестро Бернара, але й зумів віддячити йому, поступившись деякими рідкісними книгами з моєї колекції. Бернар Перрі збирав книги десятих – двадцятих років минулого століття.

- Тепер я позбувся цієї любові, цієї мани, за що вам сердечно дякую, - говорив я артистові.

Бернар відповів:

- Долі потрібно було, щоб ти пройшов і це випробування… І повернувся до себе.

Ці загадкові слова надовго залишилися у моїй пам'яті. Я думав про те, які ще випробування готує мені доля?

2020- 2021.

Кінець