Читати книгу - "Богиня і Консультант"

– я і знаюся. Не своєю волею живу, маєш розуміти.

– А якщо ти у московських справах такий тертий, то скажи мені без змани: от як війна ця закінчиться, тоді що, візьмуть мене москалі за сраку? Так?

– Війні кінця-краю не видно. Онде польський круль відступив турчинові усю Подолію. Чув?

– Бачу я, що й мені треба гонзнути[52]. До Дорошенка, у Чигирин подамся.

– Дорошенкові дні добігають кінця, усі від нього тепер відійшли, навіть родинні його перекинулися до Самойловича і Ханенка. Та й не прийме він тих, кого винуватять у такій справі. Тоді ж, кажуть, Страх із товариством не тільки Єфімку вбили, але й кримського Мехмет-агу. А Дорошенко з ханом сваритися не буде, сам розумієш… Я от що скажу тобі, козаче. Як настане зла доба, пересидиш на Тонкій Воді. З тої невір-землі волхви і начальні люди нікого не видають, ані в Крим, ані в Москву.

Петро доконав сулію, залишком з денця змочив оселедця і перепитав:

– Реверс, кажеш? Най вершиться воля Божа. Гайда, джуро, їдемо до отаманових відьмаченків.

2
[Могила Переп’ятиха біля Фастова, у землях Київського воєводства, вечір 23 червня 1673 року]

– У цій землі, месіре, як мені зрозуміло, могили є найвизначнішими із пам’яток, – зауважив брат Янгель, дивлячись на коло з великих брил, що оточувало прадавнє поховання Переп’ятихи. – Цікаво, що за великий король знайшов вічний притулок під цим каменюччям?

– У степу усе мінливе і плинне, окрім старих могил, – підтвердив Паладин Храму Фанерон. – Тільки найтвердіші з каменів витримують хвилі змін, які від заснування світу котяться цими землями. І на цих каменях немає написів. Що може бути сумнішим за німу історію? Ця земля ще не народила своїх Фукідідів і Павсаніїв[53].

– Отже, ми з вами, месіре, їдемо німим і проклятим краєм?

– Чому ж це «проклятим», брате?

– Адже саме неспокій є першою ознакою демонічного, – брат Янгель відкинув каптур плаща, що означало його готовність до великої дишкурсії. – От і мудрий Фульгенцій, єпископ Руспенський у листі до Моніма писав, що диявол, цей бунтівник і відступник, втік від imperturbabilem requiem[54], а згодом і сам став причиною зрушень та змін. А у «Мораліях» святого Григорія Великого читаємо, що нечисті духи не можуть перебувати у спокої, утримуючись від спокушення, бо ж вони не обмежені жодною плоттю.

– Але ж цей неспокій злої сили є вселенським і не залежить від місця або місцевості.

– Так, месіре, але неспокійному зручніше перебувати там, де неспокій є природнішим та споконвічнішим. Може, тому в Україні так багато чаклунів і чаклунок? Тут навіть прості сільські баби навчені телуричної магії. У «Промовах старців» я читав про тутешнього святого Макарія Скіфського, який зайшов переночувати до давнього склепу і там мав сутичку з демонами. Демони полюбляють гробниці магів, куди їх притягує нечестиве мистецтво покійних – per infamis artis. Так свідчить граматик Паладій. Нам треба уважніше приглядатися до степових могил.

– У тому є рація, – погодився Фанерон. Сьогодні балакучий супутник радше втомлював його, аніж розважав. Але тут балакун казав правду. Могили випромінювали Силу.

Уже третю добу вони ретельно уникали містечок і сіл. Майстер Зброї попередив своїх братів з Ордену, що шляхи стали небезпечнішими, а старости підозрюють у всіх мандрівних людях шпигунів і харцизів. Якщо ще місяць-два тому спільна війна поляків і росіян проти турків робила усіх християн ледь не кревними братами, то тепер нові підозри та незгоди розгорілися поміж католиками і східнообрядцями.

Посланці Храму спішилися біля брил степового поховання. «Тут, – зрозумів Янгель рішення про зупинку, – у місці безлюдному і тихому, буде зручно дати собі й коням відпочинок». Їхні волохаті татарські коники невдовзі дійсно знайшли потічок під вербами і галявину з високотрав’ям.

– Свята інквізиція, знищуючи відьом в Абендланді[55], в останні два століття пригасила буяння могутньої жіночої сили, через яку на Заході діяли Хаос і Батько Хаосу, – сказав Фанерон, погладжуючи ще теплий після літнього дня бік велетенської брили. – А в цій землі первісна жіноча сила квітне всіма барвами Деметри й Афродіти. Це земля амазонок, земля Великої Богині, владу якої не здатні захитати тутешні чоловіки і тутешнє священство.

– Тутешні чоловіки такі нікчемні?

– Ні, добрий брате, вони далеко не нікчемні, але в степових чаклунських ковенах чоловіки завжди розділені й розсварені, а відьми – навпаки. Богиня пильнує джерело своєї влади. Окрім того, саме жінка народжує нове життя. Для примітивних племен Сходу це надзвичайно важливо. Жінки захищають таємницю нового життя від войовничих чоловіків-смертоносців магією Богині. Навіть східне християнство, якщо добре поміркувати, несе