Читати книгу - "Палац Посейдона"

Наступного дня море і справді стало набагато спокійнішим. Вітер угамувався, а височенні хвилі перетворилися на легкі брижі, що ліниво плюскотіли біля бортів «Каліпсо». Навколо корабля кружляли чайки, сповнюючи повітря пронизливими криками.

Пробне занурення батисфери «Наутілус» було призначено на дев’яту ранку. Сталева куля вже стояла з відчиненим люком на палубі, її зовнішня оболонка тьмяно мерехтіла на сонці, ніби шкіра величезного кита, якого викинули хвилі. Вся команда зібралася навколо апарата в нетерплячому очікуванні.

Іполіт Рембо рано-вранці підхопився на ноги і, наче скажена білка, несамовито гасав навколо апарату, віддаючи розпорядження своїм співробітникам. Нарешті, зарипіли сталеві троси й задзвеніли ланцюги. Могутній паровий підйомник запрацював на повну потужність, здіймаючи над палубним настилом багатотонного сталевого велета — підводну батисферу. Поршні підйомного пристрою через складну систему блоків, закріплених на поверхні батисфери, передали свою міць сталевій махині. Матросам доводилося безперервно подавати воду до редуктора пристрою, щоб захистити від перегрівання шестірні та різьбові з’єднання. Компресор, що також був установлений на палубі, забезпечував апарат повітрям за допомогою довгого гнучкого шланга.

Оскар, затамувавши подих, стежив, як «Наутілус» разом із Рембо, який уже сидів усередині, поволі піднявся вгору, а потім, злегка розгойдуючись, почав спускатися вздовж борту корабля до поверхні моря. Оскар швиденько схопив свій блокнот, легкими вправними штрихами замалював у ньому цю сцену й дописав поряд кілька коротких пояснень. Малюнки вийшли не надто акуратними, проте їх було цілком достатньо, щоб згодом відобразити все більш точно та детально. Нарешті, «Наутілус» до половини опустився на воду і тепер уже нібито стояв на хвилях. Униз спустили трап, і задоволений конструктор виліз звідти на палубу «Каліпсо».

— Усе гаразд! — енергійно прокричав він. — «Наутілус» готовий до першого справжнього занурення. Мсьє Гумбольдт, чи не будете ви такі ласкаві, щоб приєднатися до нашого гурту?

Учений скуйовдив кучері Оскара.

— Бувай, мій хлопчику. Тримай за нас обидва кулаки! Швидкими кроками він спустився вузьким трапом, що вів до башти люку у верхній частині «Наутілуса», і вже намірявся застрибнути всередину підводної кулі, аж тут Океанія затримала його. До них спустився Рембо, і дівчина пошепки звернулася до обох чоловіків. Учений страшенно здивувався.

— Невже насправді?

Вона кивнула.

Коротун Рембо швидко глянув на Оскара, ніби оцінюючи юнака, а потім поволі промовив.

— Мсьє Гумбольдт, моя дочка запитує, чи не заперечуватимете ви, якщо ми прихопимо з собою в подорож іще одну людину. Батисфера розрахована на чотирьох, тому одне місце в нас поки що вільне.

— Жодних заперечень! — відповів учений. — Це ваша експедиція і ваш апарат. Кого ви маєте на увазі?

Океанія усміхнулася.

— Я хотіла б, щоб нас супроводжував Оскар.

Оскар здригнувся й ледве не впустив за борт олівець.

— Я?

— Здається, ти злякався?

— Е-е… взагалі-то ні. Принаймні, зараз я нічого не боюся, — додав він.

— Тоді вперед! — Океанія змахнула рукою. — Я гадаю, ти заслужив невелику винагороду. Років за сорок зможеш розповідати своїм онукам, як ти брав участь у першому в історії зануренні батисфери!

Дівчина лукаво глянула на нього.

Оскар нишком зиркнув на Шарлотту, проте обличчя дівчини було незворушним. Стороння людина нічого не змогла б прочитати на ньому, та тільки не Оскар. Він чудово бачив, що всередині в Шарлотти все кипить, як у чайнику. Навіть губи дівчини злегка тремтіли, намагаючись не виявляти її почуттів.

— Ти не образишся, якщо я вирушу з ними?

Шарлотта удавано здивувалася і зневажливо пхикнула.

— Звісно, ні! І з якого б це дива?

— Тому що я знаю, що ти б і сама страшенно хотіла бути на моєму місці.

Шарлотта змахнула рукою.

— Я ще матиму таку можливість, і не раз. Іди, насолоджуйся.

Шарлотта чудово зіграла свою роль, і в цьому її підтримувало бажання нічим не виказати перед Океанією свого розпачу. Оскар натягнуто усміхнувся й кивнув.

— Тоді гаразд.

Він сховав блокнот у наплічну сумку і ступив на трап. Легко пробіг вузенькою драбинкою і успішно досягнув верхньої частини підводного апарата, де на нього чекав Гумбольдт.

— А ти, хлопче, непогано влаштувався! — прошепотів він, змовницьки усміхаючись. — Ласкаво прошу на борт!

— Я нічого не міг вдіяти. — Оскар винувато знизав плечима. — Я гадаю, що все це через Океанію. Мабуть, вона в мене закохалася.

— Бувають і гірші речі, — відповів Гумбольдт, усе ще посміхаючись. — Головне, не дозволяй закрутити собі голову. Нам знадобиться холодний розум і витримка, якщо ми хочемо успішно впоратися із завданням свого замовника?

Учений знову скуйовдив волосся Оскара і, усміхаючись, сховався всередині батисфери.

За кілька хвилин екіпаж «Наутілуса» зібрався в кабіні. Океанія задраїла люк, поки Іполіт перевіряв прилади. Гумбольдту і Оскару запропонували зайняти місця спостерігачів у нішах біля бортових ілюмінаторів. Сидіння було оснащено ременями і обтягнуто чимось м’яким — мабуть, на той випадок, якщо батисфері доведеться збільшити оберти двигуна й пересуватися дещо швидше, ніж розраховував її творець.

Оскар обдивився навколо себе. Всередині «Наутілус» видався йому набагато більшим і просторішим, ніж зовні. Крізь товсте скло до кабіни проникало денне світло, даючи змогу стежити за показаннями численних приладів, які через брак місця були розташовані на кронштейнах уздовж стін. Тут були й такі прилади, про призначення яких Оскар навіть не здогадувався: таємничі трубки, в яких пузирилася зеленкувата рідина, електричні лампи та вимірювальні прилади з підсвіченими шкалами. Енергія для роботи обладнання батисфери подавалася з борту «Каліпсо» за допомогою кабелю — так само, як і збагачене киснем повітря для дихання.

Оскар одразу ж відчув трохи дивний присмак цього наполовину штучного, не зовсім звичного для нього повітря. І, трохи поміркувавши, не дуже-то зрадів, що віднині життя екіпажу батисфери