Читати книгу - "25 професій Маші Філіпенко"

була у відрядженні в кінотеатрі «Чебурашка». Вона досліджувала кінофільм «Юність Джавахарлала Неру».

— Ну, як кіно?

— Дуже цікаве. Дві серії. Він там бореться з імперіалізмом.

— А в дитинстві?

— Працює. І весь час рибу ловить.

— Може, його кіноділки вкрали? — висловив здогад Аксьонов. — Щоб у кіно використати проти Індії.

Коли заговорили про викрадення, усі згадали про Олейникова.

— Алло, Чайка. Що поробляєш?

— Граю в шахи.

— Нічого підозрілого нема?

— Є. Всі у мене виграють.

— Якісь версії у тебе з'явились?

— Нічого не з'явилось, у мене голова порожня від усіх цих катань і гуртків. І ноги болять.

— Звідти хлопчика не могли вкрасти?

— Звідси? Не могли.

— Чому?

— Один з учасників — міліціонер. Він краще за всіх грає.

— Чайка, Чайка, куди ти підеш після шахів?

— В секцію юних арфісток.

— Стій! Стій! — закричав Валера Готовкін. — На арфі ж грають тіточки!

— Так. І геніальні дядечки. Взагалі, мене туди ведуть, і я йду.

— Чайка! Алло! Чайка! — сказала Маша. — Продовжуйте свої дії. Про все підозріле повідомляйте. Виходьте на зв'язок кожної години.

— Звіримо годинники! — прокричав Олейников.

— Звіримо! — І всі поставили годинники на один час.

Олейников відключився. Решта дітей замовкла.

— Ми цілий день працюємо, — сказала Маша, — і у нас поки що нічого не прояснилось.

— Навпаки, навіть затуманилось, — додав Валера Готовкін.

— Що у нас затуманилось? — здивувалась Маша.

— А от що це таке — чоботи із вовни овець, змішаній разом?

— Звичайні валянки, — відповіла Маша.

— А для чого їм валянки?

— Мають намір перевозити хлопчика через північний кордон, — наполягав на своєму північному варіанті Діма Аксьонов.

— А я вважаю, що хлопчик і ті, хто його викрав, переховуються в парку, — сказав Готовкін.

— Чому?

— Тому що там найкраще переховуватись. Тому що туди привів собака. Тому що там найцікавіше: багато всіляких атракціонів. — Там знаєте що скоро буде?

— Що? — запитали однокласники.

— От що! — Валера витяг «Вечернюю Москву». — Читайте.

Діти з подивом прочитали:

«ВПЕРШЕ У МОСКВІ ГЕННАДІЙ ОВЧИННИКОВ — ПРИБОРКУВАЧ РИБ. ВИСТУП З ГРУПОЮ ДРЕСИРОВАНИХ ОСЕЛЕДЦІВ. У ПРОГРАМІ:

1. ВЕСЕЛИЙ РИБАЛКА.

2. СКАЧКИ ЧЕРЕЗ ОПОЛОНИК.

3. ВОДНЕ ПОЛО 3 ТЕНІСНОЮ КУЛЬКОЮ.

4. СТРИБКИ КРІЗЬ ВОГНЯНЕ КОЛО.

Вартість квитків збільшена. Адміністрація просить приносити з собою біноклі. Початок оселедцевого фестивалю о 15.00».

— Якщо нам не вдасться захопити їх під час забирання продуктів, — сказав Валера, — ми обов'язково візьмемо злочинців тут. На цьому оселедцевому фестивалі.

Діти почали обговорювати деталі майбутніх операцій. Раптом з'явилась Олександра Семенівна.

— От. Я продукти принесла, — сказала вона. — Можна їх класти на білу плиту.

— Зачекаємо, — сказала Маша.

— Як зачекаємо? Чого зачекаємо? — захвилювалась бабуся. — Дитині буде кепсько.

— А коли продукти ворони поклюють, дитині буде ще гірше, — сказала Маша.

— Або вони прокиснуть на сонці, — підтримав Валера Готовкін. — їх треба класти надвечір.

— А де чоботи із вовни овець, змішані разом? — спитав північний Аксьонов.

— Валянки, чи що? — запитала Олександра Семенівна.

— Авжеж, валянки.

— Я віддала їх полагодити. Ось я квитанцію поклала. Підуть і самі одержать. Нехай у черзі постоять.

«Ще одне місце, де можна влаштувати засідку», — подумав Аксьонов. Він уявив собі, як він піде до валяночно-ремонтного ательє, побачить там вояччину і тихенько так скаже: «Валянки вгору! Ваша гра закінчена!»

— Дякую, Олександре Семенівно, — сказала Маша. — Продовжуйте ваше спокійне життя. Ми за вас відповідаємо.

Олександра Семенівна подалась далі у своїх виховних справах: робити із Чайки лауреата міжнародних конкурсів і наукових премій.

А замість неї з'явилась Гуля Курбанівна:

— Чим порадуєте, діти? Знайшли хлопчика?

— Поки не знайшли. Але якісь кінці є, — відповіла Маша.

— Які ж кінці?

— А от які… Ось записка про їжу і валянки, в відомості, що хлопчика з міста не вивозили.

— Ще якісь документи є?

— Документів більше немає. 6 відчуття.

— Які відчуття? — запитала майор міліції.

— Відчуття, що викрадачі переховуються в парку, — сказав Валера Готовкін.

— Чому?

Валера показав Гулі Курбанівні програму дресированих оселедців. Гуля Курбанівна була вражена оселедцевими можливостями. І водночас вона дуже засмутилась.

Такими темпами вони знайдуть хлопчика, можливо, до пенсії.

Вона подякувала дітям. Вийшла і з автомата подзвонила професорові Баринову:

— Товаришу професор, ваші діти, як на мене, дурницями займаються. Мають намір хлопчика там шукати, де їм самим цікаво. В парку. Там, бачте, дресировані оселедці виступатимуть.

— Я вам категорично забороняю втручатися в їхні справи. Не заважайте дітям працювати.

Та Баринов вельми зацікавився оселедцями і твердо вирішив, що обов'язково піде в парк у неділю з усією сім'єю подивитись, що там виробляють ті незвичайні дресировані риби.

А Гуля Курбанівна вирішила навпаки, нізащо не