Читати книгу - "Холодна байдужість, або Дракони вмирають на світанку, Лариса Бондарчук"

«Ну й нехай він буде з Віринеєю, нехай! – гірко думала дівчина йдучи коридором. – Зате в мене тепер є перший поцілунок».

Софійка зітхнула й, зайшовши в кімнату Леонтини, тихенько роздягалася й лягла в своє ліжко. Ні про яку бібліотеку не було вже й мови. Емоції переповнювали її. Вона думала про багато речей, але майже у всіх думках вигулькував Аріан, цілував її спраглими губами, і вона в тисячний раз танула, як свіча. Вже під ранок Софійка заснула тривожним сном, і їй чомусь наснився Михайло Васильович Болотний, який схвально кивав головою і посміхався.