Читати книгу - "Я знайду тебе, Макс Дикий"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Коли ми приїжджаємо до мене і заходимо в квартиру, я, як і до того, проводжаю Аліну до вітальні і саджу на диван.
— Певно, треба щось перекусити, — припускаю я. — Правда, в мене їжі небагато, але щось зварганю.
— Можна разом приготувати, — пропонує вона.
— Давай, — я усміхаюсь. — Тоді ходімо на кухню.
Ми йдемо на кухню, я відкриваю холодильник і показую, що в мене там дійсно не густо.
Замариновані магазинні крильця, нарізки сиру і ковбаси і пачка салату. Ну і різні соуси, я любив соуси, їх тут було більше, ніж нормальної їжі.
— Сподіваюсь, ти їси курку з супермаркету, — кажу я.
— Ти смієшся? Навряд чи в мене удома є курник з домашньою птицею, — каже Аліна.
— Хто вас дівчат знає, — усміхаюсь я. — Ну, ще є спеції…
Я підходжу до стільниці і розкриваю дверцята, дістаю звідти коробку в якій лежать пакетики зі спеціями.
— Ого, як багато! — дивується Аліна.
— Не те щоб я часто готую, але коли вже готую, то експериментую… Але цього разу крильця замариновані, тож тут хіба що щось для салату знайдемо…
Я дістаю все, що є в холодильнику і також ставлю на стільницю.
— Ну що ж, як розподілимо обовʼязки?
— Ти господар, тож готуй м’ясо, — пропонує Аліна. — А я зроблю салат.
— Домовились…
***
Мені дуже комфортно, коли ми робимо все разом. Виходить на диво добре і злагоджено, ми справляємось за якихось хвилин тридцять.
— Будеш вино? — запитую я Аліну, дістаючи з холодильника пляшку.
— Давай, але небагато, — відповідає вона.
— Добре, — киваю, ставлячи пляшку на стіл.
Дістаю келихи, відкупорюю пляшку, наливаю вино і ставлю келихи біля тарілок, на які Аліна вже розклала курку і салат.
Ми сідаємо за стіл і Аліна каже:
— Мені подобаються чоловіки, які вміють готувати.
— Мені подобається подобатись тобі, — я усміхаюсь і підіймаю келих. — Давай випʼємо… За приємний вечір.
— І за те, щоб у нас вийшло розшифрувати ці повідомлення, — серйозно каже вона.
— А якби я не був детективом, — зазираю їй в очі. — Цікаво, чи зустрілись би ми…
— Мабуть, у нас було б небагато шансів десь пересіктися, — розмірковує Аліна. — Ми живемо в різних районах міста і обоє не любимо ходити на різні тусівки…
— Це точно, — киваю я. — Але ми зустрілись. Я дуже радий, що ти тоді подзвонила саме мені…
— Я теж рада, — усміхається вона. — Бо навряд чи якийсь інший, нормальний детектив, погодився б на таку авантюру…
— Мені дійсно була потрібна помічниця, тож, певно, це доля, — я торкаюсь своїм келихом її келиха. — За вечір, розшифровку і долю, як тобі?
— Гарно, — киває вона, дивлячись мені в очі.
Я відпиваю вино, не відводячи погляду. Зараз не хочеться думати про розшифровку, в голові тільки вечір і доля…
Але Аліна нагадує:
— Нам завтра зранку треба віддати телефон Каріниній мамі…
— Так, — я киваю. — Давай перекусимо і я запущу програму.
— Мені вже не терпиться дізнатися, що там було, — зізнається Аліна.
***
Наступні півгодини я налаштовую алгоритми і запускаю програму.
— Тепер треба почекати. Програма має відновити переписки, а потім ми все перевантажимо на мій компʼютер. Зранку ми віддамо телефон, і тоді ж почнемо переглядати все, що відновимо, — кажу я.
— А що ми будемо робити зараз? — запитує вона.
— Що хочеш? — відповідаю я питанням на питання.
— Навіть не знаю, — вона знизує плечима.
— Можемо подивитись якесь кіно, — пропоную я.
— Давай, я тільки “за”.
— Які фільми ти любиш?
— Детективи, трилери, містику, — перераховує вона.
— Тоді пропоную подивитись щось, що полоскоче нерви, — я беру пульт і починаю шукати підходящий фільм на мегого.
— Про маніяка, щоб потім було легше ловити нашого злочинця? — усміхається Аліна.
— Кіно і реальність мають не так багато спільного, — я теж усміхаюсь, і нарешті знаходжу підходящу історію.
Вмикаю фільм і відкладаю пульт.
— Треба ще вимкнути світло, — встаю з дивану і йду до вимикача.
Щойно вимикаю світло, атмосфера в кімнаті сильно змінюється. Підходжу назад до дивану і сідаю поруч із Аліною.
— Тепер кіно сприйматиметься краще.
— Цікаво, якщо ти дивишся якісь детективні фільми, ти аналізуєш те, що діється на екрані, як професіонал? Бачиш якісь ляпи? — запитує Аліна.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я знайду тебе, Макс Дикий», після закриття браузера.
