Читати книгу - "Я теж її кохаю, Юлія Бонд"

11.3

Тагір

Наполегливий телефонний дзвінок змушує мене прокинутися та відірвати голову від подушки. На годиннику майже опівночі, а номер невідомий.

Тихо встаю з ліжка і ненадовго обертаюся, щоб пробігтися поглядом по дружині – вона така гарна, коли спить та не випускає свої кігтики назовні.

Виходжу на балкон та приймаю виклик. А на тому кінці дроту знайомий жіночий голос, чому я моментально заводжуся.

– Якого чорта ти мені дзвониш? – Кажу в сказі, намагаючись не підвищувати голос, щоб не розбудити Юлю.

– Ти полетів з нею, так? – доноситься через плач. – Любов у вас, так? А як же я, Тагіре? Все? Вже не потрібна?

Стискаю пальці в кулак, щоб від злості стукнути по поручню на балконі, але в останню мить стримуюсь.

– Слухай сюди. Номер мій забудь і про все, що було між нами. Якщо не зрозумієш з першого разу і продовжиш у тому ж дусі, то дуже пошкодуєш про це. Ти ніхто, зрозуміла? Чергова підстилка. Знай своє місце!

– Ніхто? – кричить мені у слухавку. – Ти впевнений, що я тобі ніхто? Взагалі, я мати твоєї майбутньої дитини. І ти не маєш права зі мною так розмовляти…

Відводжу від вуха телефон, бо слухати претензії й плач не збираюся. Після того, як Юля підпустила мене до себе і дала нашим відносинам шанс, я порвав з усіма коханками. І тільки ця мала погань виявилася такою наполегливою і хитрою, раз надумала мене лякати вагітністю.

Через хвилину моє терпіння розлітається вщент. І якби ж причина мого поганого настрою зараз була поруч, то я б придушив її не замислюючись.

– Мля, – гарчу, – якщо ти не заспокоїшся, то я зараз подзвоню потрібним людям і ти знаєш, що буде потім. Бастарди мені не потрібні. Щоб до мого приїзду ти позбавилася від дитини та ніколи не заїкалася на цю тему.

– Не боїшся, що я про все розповім сестрі? Як думаєш, як швидко вона від тебе втече, коли дізнається, що скоро стане тіткою?

– Це буде твій останній день, Яно, – карбую кожне слово.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍