Читати книгу - "Мама для дракончика, Ліра Куміра"

- Ліно, на вас обличчя немає... Нам потрібно припинити, - занервував екс-правитель, але я не могла зупинитися на середині шляху.

- Ще трохи, здається, я здогадуюся, чому Арлі не поспішає з'явитися, - я обхопила долонями "мертве" малятко і почала з подвоєною силою вливати в нього свою магію, яка так і сочилася через рану на долоні.

- Не може бути... - простогнав ошелешений Мар. - Верліан? - Він усе ще не міг прийняти те, що його третій син може виявитися живим.

Що було далі, я вже не пам'ятала, єдине, що я відчула, це як гострий край шкаралупи подряпав мою другу долоню. А після цього - темрява.

Кіріан

Виклик до палацу був з більш ніж вагомої причини: у нас назрівала катастрофа міжсвітового масштабу. Тому я не замислюючись зірвався з місця, не забувши при цьому віддати розпорядження прислузі. Тепер залишалося сподіватися, що пані Орнелія впорається зі своїм завданням.

- Кір, у нас НП, - тільки-но я з'явився в кабінеті Ліра, як друг одразу ж вивалив на мене майбутнє завдання. - На Території відбулося пробудження стародавнього дикого дракона. Деякі кадри зйомок потрапили в ЗМІ та міжконтинентальну мережу, наші фахівці старанно все підчистили, але в людей почало виникати дедалі більше запитань, - коротко виклав мені інформацію імператор.

- Що з диким? Його спіймали? - Мене зараз більше цікавило інше питання.

- Ні, але нам вдалося його загнати в печери. Ніхто з безпечників не може прийняти істинну форму на Террії. У рукопашну на таку купу м'язів не підеш. Світовий уряд запропонував свою допомогу. Ракети, гранати і будь-яка інша зброя в нашому розпорядженні, але потрібен грамотний командир. Я вибрав тебе, - хто б сумнівався, тут тепер все очевидно.

- А Ріан? - Я б не відмовився від допомоги, все ж поодинці складніше діяти.

- Піде з тобою. Може підключити цілителів? Вогневиків? - Лір перераховував імена хлопців, але я заперечно кивав. Ні, це буде занадто помітно. І якщо ще записи із супутників ми видалимо, але масові видалені відео звичайних громадян можуть підняти хвилю протестів, від нас вимагатимуть пояснень.

- Ми впораємося. Я вже готовий висуватися, тільки Ліна... - я не знав, як правильно озвучити своє прохання.

- Я подбаю про неї, не забувай, що дівчина - моя істинна пара. Їй час звикати до мого дракона, - я коротко кивнув, погоджуючись, хоч насправді мене й гриз деякий черв'ячок сумнівів. Але нитка чітко показувала мені, що це всього лише мої власницькі замашки на ту, що змогла розпалити в моєму серці вогонь.