Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

проросійських сепаратистів. У грудні 2017 року ми оприлюднили великий звіт про те, що одну з цих осіб ідентифіковано. Нашим головним партнером у цьому розслідуванні був Роман Доброхотов, який згодом відіграє ключову роль у справі Скрипалів.

Роман живе в Москві, він — головний редактор російської незалежної інтернет-газети Insider, яка сміливо розповідає про корупцію в країні, де вбивства журналістів стали ледь не рутиною. За підрахунками Романа, його як активіста-інакодумця затримували понад сто разів 309. 2008 року стався гучний випадок, коли Доброхотов перервав промову президента Росії Дмітрія Мєдвєдєва, викрикнувши до присутніх: «Що ви його слухаєте?! Він порушив усі права і свободи людини та громадянина! [...] Конституцію порушено, в країні цензура, виборів немає, а він про Конституцію говорить...». Охорона виволокла його із зали. Роман переключився з активізму на розслідувальну журналістику і привернув міжнародну увагу до роботи Insider завдяки висвітленню хакерської атаки на політичну партію Еммануеля Макрона й зливу листування напередодні президентської виборчої кампанії 2017-го у Франції. Державна французька агенція з кібербезпеки не змогла вийти на російський слід, натомість Insider виявив у метаданих хакнутих листів ім’я «Ґєорґій Пєтровіч Рошка», а потім добув список учасників конференції, де ця особа брала участь. Він значився як спеціаліст Військової частини 26165 310, що входить до складу ГРУ, і був причетний до хакерських маніпуляцій під час виборів президента США 2016 року 311.

Уперше ми з Романом співпрацювали у справі про причетність Кремля до спроби державного перевороту в Чорногорії: Доброхотов і співзасновник Bellingcat Хрісто Ґрозєв знайшли один одного в коментарях у твітері. Хрісто — медіаменеджер, який жив у Відні, а в 1990-х працював у Росії, — завжди хотів і сам займатися журналістикою. Така нагода випала 2014 року, і він почав вести блог про медійну брехню Кремля 312. Однак він ризикував, пишучи про небезпечних людей як самостійний блогер, тому вирішив приєднатися до журналістської організації. Хрісто зв’язався з нами. Завдяки своєму знанню мов, репортерському таланту і розумінню кремлівської бюрократії він став опорою наших розслідувань. Хрісто заборонили в’їжджати в Росію після викладання на медіасемінарі в Москві, тож йому був потрібен помічник для репортажів із місця подій. Це привело його до Романа. Тепер ці двоє розмовляють по кілька разів на день, обговорюючи ідеї та нові способи віднайти правду.

Ще 2017 року Спільна слідча група поліції та прокуратури, яка шукала винних у трагедії MH17, намагалася встановити особи двох чоловіків, відомих під позивними «Дельфін» і «Оріон», чиї розмови перехопила українська служба безпеки. Спільна слідча група оприлюднила публічний запит на інформацію про цих людей, і ми взялися до діла.

Спочатку ми у співпраці з Insider і американською інформагенцією McClatchy DC Bureau ідентифікували Дельфіна. Імовірно, Дельфін, якого також називали «Ніколай Фьодоровіч», був офіцером командного складу: інші шанобливо зверталися до нього на «ви». Переглядаючи онлайн-ресурси проросійських бойовиків, ми натрапили на згадки про Дельфіна як російського генерала, залученого до організації сепаратистів у Краснодоні, на південному сході України. Улітку 2014 року і ФСБ, і ГРУ мали своїх високопоставлених представників на Донбасі, тож ми шукали збіги як поміж російських військових, так і поміж офіцерів російських спецслужб, особливо — пов’язаних зі спецназом.

Ми виявили двох осіб, що мали збіги з Дельфіном. У відкритих джерелах знайшовся генерал російської армії з такими самими ім’ям і по батькові: Ніколай Фьодоровіч Ткачов. Потрібні були зразки голосу, щоб порівняти із записами перехоплених розмов Дельфіна, але в мережі Ткачов засвітився лише на коротких відео із заходу в Єкатеринбурзькому суворовському військовому училищі. Хрісто зауважив, що Ткачов очолює опікунську раду цього закладу, і в онлайн-базі з переліком членів ради знайшов його номер телефону. Роман подзвонив за цим номером, пересвідчився, що розмовляє саме з Ткачовим, і попросив його про інтерв’ю: мовляв, є офіційний дозвіл поговорити з ним для статті про училище в офіційному виданні Міноборони Росії.

Так ми отримали зразки голосу Ткачова, які передали на незалежну експертизу у дві різні установи. Литовський криміналістичний центр визнав збіг звукових фрагментів «високоймовірним», а Національний центр медіакриміналістики при Університеті Колорадо в Денвері встановив коефіцієнт імовірності 428: тобто ймовірність, що на обох зразках звучить голос однієї людини, у 428 разів вища за ймовірність, що голоси належать різним людям. У телефонній розмові з Insider Ткачов повідомив, що на момент падіння літака в липні 2014 року він не перебував у відставці, а все ще служив у Збройних силах Росії. Ми знайшли фото, де Ткачов виступає російським військовим радником у Сирії: отже, наразі це був найбільш високопоставлений російський офіцер, потенційно пов’язаний із цією справою 313. У відповідь на наше розслідування Ткачов заявив: «Не знаю, що вони там розповідають, але це повна маячня» 314.

Другим варіантом був полковник ФСБ Владімір Макарєнко, чий номер телефону ми знайшли у списку викликів іншого російського полковника — Іґоря Єґорова з позивним «Ельбрус», якого ми визначили як ключову фігуру російських таємних операцій 2014 року на сході України. Батько полковника Макарєнка на ім’я Ніколай Фьодоровіч був радянським генералом. А російські оперативники під прикриттям нерідко використовують імена титулованих батьків чи братів як псевдо. Ми не змогли добути зразок голосу полковника Макарєнка: він вів замкнене життя, не давав інтерв’ю і заблокував дзвінки з невідомих номерів. Ми надали Спільній слідчій групі дані обох росіян — як можливих осіб, що криються за позивним «Дельфін». Самі ж опублікували звіт про «високоймовірний» збіг лише з одним із них, де це було підтверджено криміналістичною експертизою голосу.

Далі ми взялися за Оріона, так само у співпраці з Insider і McClatchy. У перехоплених розмовах чоловік під цим позивним фігурував також як Андрєй Івановіч. Він хвалився, що відхопив ракетну установку «Бук», і обіцяв, що скоро будуть збиті українські військові літаки. У дописі в блозі одного колишнього бойовика-сепаратиста була згадка про російського радника в Луганську «Андрєя Іванича». Там же зазначалося, що в цього чоловіка надзвичайно високий голос — як і в Оріона з перехоплених записів.

Спочатку ми спробували відтворити успішне викриття Дельфіна: отримати зразок голосу, зіставити, звузити коло підозрюваних. Але ім’я Андрєй Івановіч занадто поширене серед росіян. Крім того, сумнівно, щоб офіцер ГРУ використовував свої справжні ім’я та по батькові в телефонних розмовах. На