Читати книгу - "Шоумен, Саймон Шустер"

був відомий на ІТ-сцені Києва своїми семінарами з «футуризму», де розповідав, як нові технології змінять людство. Зеленський відвідав одне із занять 2018 року, коли готувався балотуватися в президенти.

— І ми знайшли спільну мову, — казав мені Новіков.

Незабаром він почав надавати передвиборчому штабу Зеленського консультації з питань енергетики та інновацій. Після перемоги на виборах оточення Зеленського розрослося, приваблюючи різних сірих кардиналів і пристосуванців.

— Звичайне післявиборче вікно можливостей: дає шанс перестрибнути вище через кілька сходинок кар’єрною драбиною, — пояснював Новіков. — Старі люди, нові люди, неофіти, корумповані еліти, усі бігали довкола й намагалися урвати ласий шматок.

Новіков спробував влитися у цей колектив, використовував кожну нагоду побувати на Банковій. Якось увечері, невдовзі після інавгурації, вони сиділи в кабінеті Зеленського й обговорювали, як поводитися з адміністрацією Трампа, та як влаштувати візит до Білого дому. Новіков висловив здивування, що в президентській адміністрації цього завдання ще нікому не доручили. Зеленський повернувся до нього:

— Хочеш цим зайнятися?

Відповідь не забарилася: чому б і ні? Якщо комік зміг стати президентом, то технологічний гуру зможе розібратися з американцями. Після зустрічі Новіков сів в авто, щоб їхати додому, і відкрив на телефоні браузер. Набрав у пошуковому рядку: політична система США.

— Я почав самостійно вивчати, — розповідав він мені пізніше, — заплутані механізми, за якими насправді працює США.

Обізнаність Зеленського в цьому питанні була не набагато кращою. Якось під час передвиборчої кампанії в Києві майбутній президент попросив мене просвітити його щодо вдачі Дональда Трампа, немов кожен американський журналіст має про це якесь особливе уявлення.

— Який він? — поцікавився Зеленський. — Нормальний легінь?

Від цього запитання мені заціпило. Навіть елементарного ознайомлення із заявами Трампа вистачило б, щоб зрозуміти його ставлення до України. Від самого початку своєї каденції 2017 року Трамп висловлював захоплення Володимиром Путіним і знецінював НАТО. Повторював твердження Путіна про те, що в президентські вибори 2016 року втручалися українські політики, а не російські шпигуни. Вторував російським тезам про Крим, заявивши якось — півострів належить Росії, адже більшість його мешканців розмовляє російською. Зеленський бачив ці сюжети в новинах, але, здається, не хвилювався. Вірив, що їхня з Трампом схожість — однакове минуле як телезірок, статус аутсайдерів у політиці — дозволить самим лише жартом і посмішкою змінити думку Трампа про українців. Зеленський не мав уявлення, у що вплутується.

* * *

Тим часом у Білому домі для групи радників Трампа, на чолі з його особистим адвокатом Руді Джуліані, Україна вже стала ідеєю фікс. Джуліані був переконаний, що Україна — це ключ до переобрання Трампа 2020 року, і з певного погляду адвокат мав слушність. Головним опонентом у перегонах 2020 року буде Джо Байден, а кожен, хто уважно спостерігав за кар’єрою Байдена, розумів: Україна — одне з його вразливих місць.

На посаді віцепрезидента Байден поставив собі за мету допомогти Україні захиститися від вторгнення Росії в Крим і на Донбас. Від імені адміністрації Обами контролював мільярди доларів фінансової і військової допомоги США Україні. Підштовхував уряд Петра Порошенка боротися з корупцією, підсилювати суспільні інституції та призначати посадовців, яких США вважали незаплямованими й компетентними. Водночас син Байдена, Гантер, почав працювати в українському енергетичному секторі — сумнозвісному болоті корупції та зловживань. Навесні 2014 року Гантер Байден погодився на щедро оплачуване місце в раді директорів української газовидобувної компанії «Бурісма». Угода кидала на Байденів жахливу тінь, адже мала вигляд класичного випадку зловживання впливом. Навіть якщо Джо Байден жодним чином не допомагав «Бурісмі», посада його сина в раді директорів наражала обох на звинувачення в корупції. Тож, коли саме Трамп і Джуліані скористаються цією вразливістю, було лише питанням часу. У 2018 році, готуючись протистояти Джо Байдену в президентських перегонах, Трамп із командою почали шукати компромат на Байденів в Україні.

Головною метою Трампа було добитися від влади в Києві розслідування діяльності Гантера Байдена щодо корупції, і Джуліані чітко висловив це прохання в телефонній розмові з Андрієм Єрмаком.

— Нехай розслідування тривають, — сказав по телефону 22 липня 2019 року. — Знайдіть кого-небудь це розслідувати, когось чесного, хто не злякається, тоді зможемо отримати всі факти[146].

Єрмак погодився співпрацювати. Натомість лише попросив Джуліані допомогти призначити дату візиту Зеленського до Білого дому. Однак тон бесіди стурбував українців. За словами Новікова, який слухав і записував розмову, Джуліані спілкувався, немов бандит, — надто, коли передавав застереження Зеленському «берегтися».

Три дні по тому президент Трамп у телефонній розмові із Зеленським обрав майже такий самий тон. Після кількох люб’язностей натякнув, що подальша допомога США Україні залежатиме від готовності Зеленського зробити американцям послугу. Згадав Гантера Байдена та «Бурісму» і закликав розслідувати справу.

— Про сина Байдена багато різного говорять, — сказав по телефону. — Це мені здається жахливим[147].

Зеленський погодився. Він, видавалося, з готовністю підігравав, принаймні, коли йшлося про призначення прокурора, який мав вивчити порушені Трампом питання.

— Подбаємо про це, — запевнив Зеленський. — Працюватимемо над розслідуванням справи.

Восени того ж року стенограма цієї розмови, надана Білим домом, стане «доказом А» у справі про усунення Трампа з посади. Утім, тоді, влітку, Зеленський вважав телефонну бесіду досягненням.

— Після неї всі навіть раділи, — поділився зі мною Новіков.

Наприкінці спілкування Трамп пообіцяв призначити дату візиту до Білого дому, що для українців залишалося пріоритетом. Святкувати Зеленський із помічниками пішов до іншої кімнати тут-таки, у резиденції. Офіціант приніс морозиво, запропонував на вибір шоколадне чи ванільне. І всі стали мріяти про велику подорож до Америки, яка нарешті видавалася реальною.

* * *

На той час необхідність задовольнити вимогу Трампа не сприймали як велику проблему. Принципово Зеленський не заперечував проти розслідування справи «Бурісми». Одна з найбільших газовидобувних компаній в Україні часто потрапляла в корупційні скандали. Засновником і кінцевим бенефіціаром був колишній міністр режиму Януковича, і його не раз підозрювали у використанні свого впливу для отримання прав на буріння та концесій від уряду. Україна могла б розслідувати діяльність компанії, не вплутуючи Гантера Байдена. Проте навіть так існував ризик, що Україну втягнуть у внутрішню політику США. Тодішній вищий дипломатичний представник США у Києві Вільям Тейлор застерігав Зеленського від цього кроку.

— Я повторював знову і знову, що їм не варто втручатися у нашу політику, — розповів мені Тейлор. — Для Києва це безсенсовно.

Зеленський погодився, і його команда почала тягнути час. Коли від них вимагали заяви щодо розслідування, вони висловлювалися туманно, обіцяли боротися з корупцією у широкому сенсі, не називаючи конкретних підозрюваних. Одного серпневого вечора Новіков піднявся в офіс Зеленського на четвертому поверсі, щоб обговорити чернетку