Читати книгу - "Вибрані листи"

що можна тлумачити й так: «Впорав діло — гуляй сміло».

15

Атілій — краянин і приятель Плінія.

16

Фабій Юст — консуляр, приятель Плінія.

17

…не пересилаєш мені… листів… — Листи писали на вкритих воском табличках (codicilli, tabellae, pugillares) стилосом, загостреною паличкою; пласким кінцем стирали неправильно написане. Списані таблички можна було складати по дві, три й більше, а щоб віск не прилипав до воску, таблички були мовби у широких рамках, що виступали над текстом. Крізь дірки у рамках пересиляли шнурок; зав’язані кінці заливали воском і перснем витискали на ньому печатку (sigillum). Доставляли листа «листоноші», tabellarii, звісно, раби. Коли ж адресат був у далеких краях, тоді шукали нагоди — передавали через купця чи урядника (з «оказією» й нині передаємо важливіші листи чи книжки). Писали також на папірусі (charta) вмоченою у чорнило (atramentum) тростиною (calamus); списаний аркуш згортали у вигляді зошита; поважніші скручували в рулон, який теж скріплювали печаткою.

18

Немає про що писати… — Схожу думку висловлює Ціцерон, радячи Аттікові «писати навіть тоді, коли немає про що писати, а так — що лиш спаде на думку» (Ціцерон, «Листи до Аттіка», І, 24, 4). Загалом же, античні, передусім філософи-стоїки, не полюбляли писати «ні про що», про якісь «марниці»; показовим тут є початок одного з листів Сенеки (23): «Сподіваєшся, писатиму тобі про те, як лагідно повелася з нами зима, — а вона тим разом була м’якою, недовгою, — наскільки підступною була весна з її пізніми холодами, та про інші марниці, що ними не гребують ті, хто шукає першої-ліпшої нагоди для писання. Даремно! Я писатиму про те, що може бути корисним і для тебе, і для мене. А що могло б бути кориснішим, аніж те, що я закликаю тебе до мудрості?»

19

Калестрій Тірон — приятель Плінія, був на посаді намісника Бетики, провінції в південній Іспанії.

20

Кореллій Руф — консул 78 р., легат Верхньої Германії (82 р.), один з найшанованіших на той час людей в Римі.

21

…судження… рівне з потребою. — Стоїки, передусім Сенека, схвалювали добровільний вихід з життя, якщо воно втрачає сенс.

22

…того грабіжника. — Мова про Доміціана, який збагатився конфіскаціями маєтків своїх політичних опонентів; в його неласку потрапив і Кореллій Руф.

23

Я вирішив (грец.)

24

Сосій Сенеціон — консул (99 і 107 рр.), відзначився у Другій Дакійській війні, приятель історика Плутарха.

25

…засидівшись у портиках… — Тобто у критих галереях у глибині дому: рецитації, що були започатковані ще за Августа, відбувались у домах заможніх римлян.

26

Катілій Север — консул (110 і 129 рр.), учасник Парфянських війн.

27

Тітій Арістон — відомий знавець законів (iuris prudens), до кого Пліній звертався за порадами у своїй адвокатській діяльності.

28

Займається філософією… напоказ… — Філософи часто намагались вирізнитися недбалим одягом, довгим волоссям, ще довшою бородою; звідси й вислів: «Barbam video, sed philosophum non video» (бачу бороду, але не бачу філософа).

29

Див. VII, 3, прим. 3, с. 126.

30

…до свого Лаврента… — тобто на свою віллу (див. II, 17).

31

Бабій Гіспан — хтось із друзів Плінія.

32

Транквілл — Светоній Транквілл, історик, автор біографій імператорів (див. Передм., с. 13, 16–17). Свою сабінську віллу часто описує Горацій (Посл. І, 14; 16; Сат. II, 6 та ін.).

33

Роман — Воконій Роман, ровесник Плінія, його шкільний товариш, очолював Провінціальну Раду Тарраконської Іспанії.

34

Вергіній Руф — консул 63 р., легат Верхньої Германії (69 р.); придушив повстання Віндекса в Галлії, тричі (після смерті Нерона і Гальби) відмовився від пропонованої йому імператорської влади. За особливі заслуги вдостоївся пишного похорону за державний кошт (див. Передм., с. 21).

35

…найкращого, найприхильнішого до нього. — Мова про імператора Нерву.

36

Павлін — приятель Плінія, син прокуратора Нарбонської провінції.

37

Дрібничкова, прискіплива (грец.).

38

Мецілій Непот — сенатор, намісник однієї з провінцій.

39

Голосна слава йшла поперед Ісея… — Ісей був професійним оратором.

40

Докази (грец.).

41

Змоги (грец.).

42

…про одного гадитанця… — гадитанець — уродженець Гадеса (нині — Cádiz).

43

Невігласом (грец.).

44

…розповідь про Есхіна… — Про цей випадок згадує Ціцерон у своєму трактаті «Про оратора» (3, 56, 213).

45

Це ще ніщо! От послухали б ви самого звіра!

46

Дзвінкоголосий.

47

Юній Авіт — хтось із учнів Плінія, яким він давав настанови не лише професійні, а й морально-етичні, радів їхнім успіхам (VI, 11). Тут ідеться про часто обговорювану філософами проблему «бути й видаватися» (esse et videri): заможний господар, про якого мова у листі, щедрий не насправді, а лиш видається таким; його щедрість, що найганебніше, — вибіркова, корислива. Схожі ситуації описані у сатирах та епіграмах (Горацій, Ювенал, Марціал та ін.).

48

мої відпущеники п’ють… — Засаду своєї поведінки Пліній увиразнює риторичною фігурою commutatio (див. Передм., с. 43).

49

…чого тобі варто уникати. — Філософи-стоїки на різних прикладах (exempla) навчали, чого треба шукати, до чого йти (sequi), а чого — уникати (fugere). Не знаючи цього, людина втрачає орієнтири у житейському морі, як, скажімо, ліричний герой Лермонтового «Паруса»: «Увы, — он счастия не ищет / И не от счастия бежит»; І. Франка, якому імпонували стоїчні ідеали й важливою була передусім мета (propositurn), дратувала лірична розгубленість, невизначеність «човна» («Та ніде той не дійде, / Хто не має цілі. Човне, як пливеш, то знай же, де!»

50

Каніній — Каніній Руф, заможний землевласник, краянин Плінія.