Читати книгу - "П'ята Саллі"

по долоні. Вона ще ніколи не бачила його таким напруженим.

— Це просто жах. Я ж казав вам. Попереджав, не влаштовувати цього наодинці.

— Це не я влаштувала! — сказала Нола. — Я не Саллі. Господи, не треба на мене кричати.

— Вибач, Ноло, — сказав він, падаючи назад у своє крісло, — але такий прорахунок міг вартувати вам життя. Вам усім. Я б ніколи собі не пробачив, якби щось таке трапилося.

Нола відчувала велику провину, але разом з тим їй було приємно від того, що він був таким дбайливим. Зараз Роджер не здавався їй «вигорілим». Він змінився. Якщо він тільки вдавав, що йому не все одно, то його гра заслуговує «Оскара».

Нола продовжила:

— Саме перед тим, як контроль перебрала на себе Джинкс, Деррі сказала Саллі: «Джинкс мене не витіснить». Виходить, вона помилялась. Або то Деррі слабшає, або Джинкс стає сильнішою.

Роджер кивнув, потираючи кінчиками пальців підборіддя.

— Ми досягли крайньої точки. Гадаю, настав час зробити наступний крок.

Вона знала, що він має на увазі, і від цієї думки, шкірою побігли мурашки.

— Не треба було розказувати тобі про чаювання.

— Ноло, — сказав він, нахиляючись до неї через стіл, — це не якась там інтелектуальна гра. Існує реальна загроза. Ми не можемо більше зволікати. Мусимо почати з тебе.

— Ти говориш про злиття, так?

— Так.

— А тепер — хвилиночку, — сказала Нола. — Я ще ні на що не погоджувалася.

— Тому я й питаю тебе зараз.

— Але воно не завжди виходить, правда?

Роджер покрутив золоту ручку на столі та похитав головою.

– І якщо це не спрацює, не можна гарантувати, що я й так залишуся, — сказала вона.

— Правильно. Більшість інших множинних особистостей тільки спочатку успішно об’єднувались, але після серйозних стресових ситуацій пацієнти знову розщеплювалися. У деяких випадках виникали нові особистості. Ноло, ми не маємо гарантій. Ми можемо лише спробувати.

— Я тобі не піддослідний кролик, — сказала вона.

— Цей метод успішно спрацьовував у більшості випадках, Ноло. Це все, що в нас є. Гляньмо правді у вічі, моя першочергова мета — зберегти вам життя. Ми потрапили у кризову ситуацію, яка ставить вас під загрозу. Як професіонал я запевняю, це — найкращий шлях.

— Але, чому я?

— Найкраща стратегія — це рухатися в зворотному хронологічному напрямку. Оскільки ти була створена останньою, тобі краще об’єднатися першою. Крім того, твоя освіченість, самоконтроль і гордість у поєднанні з добродушністю та скромністю Саллі допоможуть їй впоратися з наступними етапами злиття.

— Я буду — якщо погоджуся — усвідомлювати, що відбувається після злиття?

— Я не можу бути певним, але вважаю, що як частина нової Саллі ваші свідомості об’єднаються.

— А як щодо Джинкс?

— Сподіваюся, що, поєднавши вас обох, ми створимо інтелектуальний бар’єр, який захистить від її вибриків. Пізніше, коли додадуться чуттєвість Белли та емоційність Деррі, це створить достатньо сильний запобіжний клапан, щоб ви вчотирьох змогли приборкати гнів та агресію Джинкс.

— То ти це мав на увазі, коли тоді говорив, що використовуватимеш обидва методи — злиття та від’єднання. Ти об’єднаєш чотирьох і відріжеш геть п’яту.

— Не обов’язково. Приборкання — це нормальна частина всіх психічних станів людини. — Він відкинувся у своєму кріслі на шарнірах та глянув їй просто у вічі. — Мені потрібен твій дозвіл, Ноло.

— Я просто не думаю, що ти маєш право знищувати особистість. Я — частина психічної реальності. Cogito ergo sum[79].

Він ляснув по бильцях свого крісла, підвівся та почав крокувати туди-сюди.

— Я не заперечую твого існування, Ноло, але кожна з вас може боротися за право жити окремим життям. І якби це була фізична множинність, як у випадку з сіамськими близнюками, ми б могли вас розрізати і подарувати кожній окреме існування. Але ми не можемо розділити ваш розум і надати кожній окреме тіло. Спроби позбутися інших особистостей, судячи з результатів, не вельми працюють. Ви — ніби безтілесні духи. Ми мусимо спробувати інший шлях — злиття. Те, що ми збираємося зробити, не знищить тебе, воно…

— Змінить мене.

— Це неминуче.

— Але я не хочу змінюватися. Я задоволена собою, такою, якою я є.

— Я тебе розумію. Але тільки те, що ти освічена та горда, не означає, що — ти цілісна.

— Це просто обурливо.

Роджер простягнув звернені до неї долоні, благаючи її зрозуміти.

— Цілісна людина також має емоції, сексуальність, милосердя до інших та певну частку скромності. Я не збираюся тебе знищувати, Ноло. Я хочу допомогти тобі досягнути людського рівня поза книжками, фільмами, класичною музикою та живописом. Чесно кажучи, тобі необхідне злиття з іншими так само, як й іншим потрібне злиття з тобою.

— Я мушу це обдумати.

— Звісно, — сказав він. — Помізкуй над цим на вихідних. Ти можеш порадитися з іншими чи вирішити сама. Якщо погодишся, ми спробуємо провести перше злиття в понеділок.

Він дозволив їй піти, не повертаючи назад Саллі.

* * *

Ми всі мовби як погодилися, хоч нічого й не говорили, дати Нолі цілі вихідні побути назовні. Вона мусила прийняти рішення, й іншим я сказала, що це можуть бути її останні кілька днів. Все по-чесному.

Що ж, Нола вирішила гульнути по-своєму. Господи! Цілу п’ятницю вона слухала свою музику. Бетховена і Баха. Я думала, що здурію, але усвідомлювала, що для неї мусила грати саме ця музика, яка допомагає їй мислити, тож змирилася.

У суботу вона відвідала Музей сучасного мистецтва та Музей Метрополітен, а ввечері пішла на неймовірно занудну п’єсу на офф-офф-Бродвеї, і закінчила день самотньою вечерею в маленькому французькому ресторані. Коли вона замовила ескарго, мені стало цікаво, що це, але коли я побачила, що то за наїдки, мене ледь не вивернуло. Ну, ви ж розумієте, я довго звикала до того, що вона їсть устриць та молюсків, але равлики, то вже було за межами мого сприйняття. Фе! Проте, чесно кажучи, мушу визнати, вони не були вже аж настільки поганими.

Неділя стала просто апогеєм. Пончики та копчений лосось на сніданок і цілий день читання «Нью-Йорк Таймз» — всі десять фунтів[80] тієї газети — від першої шпальти до останньої. Так, ніби то вона востаннє її читала. Для мене то було просто пекло, а не вихідні.

Та навіть після того вона все одно не була готова погодитись на пропозицію Роджера. У неділю ввечері вона по-справжньому засмутилася, почала сильно хандрити, а тоді знову задумалася над тим, щоб накласти на себе руки.

Це мене справді стурбувало. Я ще ніколи її такою пригніченою не бачила. Вона уявляла собі, як виходить на дах і