Читати книгу - "Лицар Відображень"

Лабіринту можна було створити тільки так, хоча у Дворкіна не було часу проінструктувати мене, як це робиться. Я вирішив, що з цим можна почекати. Наразі ж у мене не було настрою спілкуватися з Лабіринтом, з ніяким, ні в одному з його втілень.

— Гей, Лабіринт, — сказав я. — Нічия?

Відповіді не було.

— По-моєму, він усвідомлює, що ти тут і розуміє, що ти тільки що зробив, — сказав Привид. — Я відчуваю його присутність. Можливо, ти вже зірвався з гачка.

— Можливо, — відповів я, витягуючи Карти та гортаючи їх.

— З ким би тобі хотілося зв'язатися? — Запитав Привид.

— Цікаво, як там Люк, — сказав я. — Хотілося б подивитися, чи все з ним у порядку. На рахунок Мандора теж цікаво. Припустимо, ти відправив його в безпечне місце…

— Краще й бути не може, — відповів Привид. — Як і королеву Ясру. Вона тобі теж потрібна?

— Та взагалі-то ні. Фактично, вони обидва мені не потрібні. Просто хотілося подивитися…

Я ще доказував, а Привид мигнув і зник. Впевненості, що така готовність догодити означає, що він налаштований не так войовничо, як раніше, у мене не було.

Витягнувши карту Люка, я зосередився на ній. Хтось пройшов коридором повз мої двері.

Нічого не було видно, але я відчув, що Люк мене чує.

— Люк, чуєш мене? — Запитав я.

— Ага, — відгукнувся він. — З тобою все нормально, Мерлін?

— Нормально, — відповів я. — А ти як? В неабияку ж бійку ти…

— У мене все відмінно.

— Я чую твій голос, але не бачу ні зги.

— Козирі затемнені. Не знаєш, як це робиться?

— Ніколи цим не займався. Доведеться тобі іноді вчити мене. Е-е… до речі, а чому вони затемнені?

— Хто-небудь може увійти в контакт і здогадатися, що я маю намір робити.

— Якщо ти збираєшся організувати рейд коммандос в Амбер, я опинюся по вуха в лайні.

— Та досить тобі! Ти ж знаєш, я поклявся! Це зовсім не те.

— Я думав, ти бранець Далта.

— Мій статус не змінився.

— Чорт, один раз він ледве не вбив тебе, а в інший раз мало не вибив з тебе дух геть.

— У перший раз він наткнувся на старовинне берсеркерське закляття, яке Шару залишив в якості пастки, другий раз мова йшла про справи. Все буде о'кей. Але зараз все, що я збираюся робити, секрет, і мені пора бігти. Бувай.

І Люк зник.

Кроки завмерли, у двері неподалік постукали. Через деякий час вона відкрилися, потім закрилася. Ніякого обміну репліками чутно не було. Відбувалося це недалеко від мене, а оскільки дві найближчі кімнати належали нам з Бенедиктом, я почав дивуватися. Я був абсолютно впевнений, що Бенедикта у себе немає, і згадав, що, виходячи, не замкнув свої двері. Значить…

Забравши Камінь Правосуддя, я перетнув кімнату і вийшов в хол. Я перевірив двері Бенедикта. Замкнено. Оглянувши ідучий з півночі на південь коридор, я повернувся до сходів перевірити, що там. Нікого не було видно. Тоді я широким кроком я повернувся до своїх дверей і трохи постояв біля них, прислухаючись. Зсередини не долинало ні звуку. Єдине, що приходило в голову, це кімнати Жерара, що виходили в бічний коридор, і кімнати Бранда позаду моїх. Я подумав: Рендом завів нову моду все перебудовувати і заново прикрашати — так чому не вибити стіну, додавши до своїх покоїв кімнати Бранда? Площа вийшла б непогана. Проте чутки про живучих у нього привидів і стогони, які іноді, пізно вночі, долинали до мене через стіну, переконали мене.

Тоді я швидко сходив і постукав і в двері Бранда, і в двері Жерара, і під кінець спробував увійти. Жодної відповіді, обидвоє дверей були замкнені. Всі незрозуміліше і незрозуміліше.

Варто було доторкнутися до дверей Бранда, як Факір швидко стиснувся, але, хоча кілька митей я залишався насторожі, нічого не трапилося. Я готовий був знехтувати тим, що він, заважаючи мені, так реагує на залишки моторошних заклинань, які час від часу, бовтаючись неподалік звідси, потрапляли на очі, аж тут помітив: Камінь Правосуддя спалахує.

Піднявши ланцюжок, я пильно вдивився всередину. Так, виникли обриси холу за рогом, двоє моїх дверей і виразно видні прикраси між ними. Двері ліворуч — ті, що вели до мене в спальню — були неначе окреслені червоним і пульсували. Чи означало це, що їх слід було цуратися, або навпаки, треба було вдертися туди? Ось у чому біда з містичними порадами.

Я пішов назад і знову завернув за ріг. На цей раз самоцвіт, мабуть, відчувши мої вагання, вирішив, що пора трохи покомандувати, і показав мене самого. Я підійшов і відчинив двері, які вказав мені камінь. Звичайно, на замку виявилися саме вони…

Намацуючи ключ, я думав, що навіть не зможу увірватися туди, оголивши меч, — адже я тільки що залишився без Грейсвандіра.

Повернувши ключ, я відчинив двері навстіж.

— Мерль! — Верескнув жіночий голос, і я побачив, що це Корал. Вона стояла біля ліжка, на якому напівлежала її уявна сестра, ті'га. Корал поспішно сунула руку їй під спину. — Ти… е-е… застав мене зненацька.

— От уже ні, — відповів я, чому в мові тари є еквівалент. — У чому справа, леді?

— Я повернулася сказати тобі, що знайшла батька і заспокоїла історією про Коридор Дзеркал — пам'ятаєш, ти розповідав? А тут насправді є таке місце?

— Так. Правда, в жодному путівнику його не знайдеш — він то з'явиться, то зникне. Отже, твій батько заспокоївся?

— Угу. Але тепер він не може зрозуміти, куди поділася Найда.

— Це вже складніше.

— Так.

Вона червоніла, на мене дивилася неохоче, і, до того ж, здається, усвідомлювала, що я помітив, як їй ніяково.

— Я сказала, що, можливо, Найда пішла досліджувати замок, як я, — продовжувала вона, — і що я розпитаю про неї.

— М-м.

Я перевів погляд на Знайду. Тут же ступнувши вперед, Корал легенько притулилася до мене, взяла за плече і притягнула ближче до себе.

— Я думала, ти збираєшся спати, — сказала вона.

— Так, збирався. І поспав. А тільки що бігав по справах.

— Не розумію.

— Інші часові лінії, — пояснив я. — Зекономив час. І вже відпочив.

— Чудово, — сказала Корал, торкаючись губами моїх губ. — Я рада, що сили повернулися до тебе.

— Корал, — сказав я обнявши і тут же випустив її, — нічого садити мене в калюжу. Адже ти знаєш, що, коли ти йшла, я помирав від утоми. З чого ти взяла, що, якщо повернешся так скоро, я не буду в комі?

Піймавши ліве зап'ястя Корал у неї за спиною, я смикнув її руку вперед, піднявши між нами.