Читати книгу - "Том 3"

одеоюі, шкарубкій від мулу, увесь засмічений присохлим баговинням, худий, вузькогрудий, знесилений. Нетерпляче кидасться, притуляючи голову до затіненого боку бруса камінного. Голос його хрипкий, ѳмордо* ванищ сам він наче непритомний)

Ой боже, сил! Невже я не засну?..

Ой, спати, спати, спати хоч хвилину, бо вже не видержу!.. Ой. боже, помсти!..

Раб-египтянин (одеоіса його замащена фарбами, але ніякого іншого бруду на ній нема; він худий, як і гебрей, але його тонка, сухорлява постать широкоплеча і неначе викована з червоної міді, по ній знати уперту, незламну силу, якусь немов нелюдську витривалість. Він сидить на велцкому пальці но~ ги колосального Озіріса і їсть сухого коржа з часником, запиваючи водою з глиняної тиковки. Його довгасті при-жмурені очі дивляться з добродушною насмішкою на геб-рея. Згодом він озивається до гебрея тонким, трохи рипучим голосом)

Яка там помста? Що ти плещеш? Хто ж се над ким помститись має? За іЦо? Про що?

От не базікав би, давно б заснув...

Ти, може, їсти хочеш?

Гебрей ( дражливо)

Одчепися!

(Помовчавши, ще дражливіше.)

Як ти питаєш, за що, про що помста?

Чи ти на сонці не печешся зрання до вечора? Чи спина не болить?

Чи голову не ломить? Ти з кришталю?

Ти мідяний? Ти камінь чи людина?

Ще не обридло бабратися в фарбах так, як мені в болоті?

Єгиптянин

Ото-то!

Се чиста нільська повідь! Заливає мене словами — пробі, утоплюсь!

Ну, спека — се ж бо літо! Ну, втомився, ну, фарба, ну, болото — що ж такого?

На те робота.

Г е б р е й (схоплюється і б'є себе в груди)

Нащо та робота?!

Скажи, навіщо? Хто в сім клятім краю те відає, навіщо нас мордують?

Нехай би се був дім, чи там дворець, чи хоч темниця, клуня, стайня, хлів, а то — каміння купа величезна, поставлена стовпами, бовванами довготелесими — який в тім глузд?

Єгиптянин Адже се храм — чи ти ж того не знаєш?

Г е б р е й А що то храм? Навіщо він? Єгиптянин

Та як же? Богам же треба теж оселю мати.

Г с б р е й Богам? Оселю?

(Показує на небо і па пустелю.)

То чия оселя?

Чия то хата, я тебе питаю?

Єгиптянин

(спокійно)

Та то зовсім не хата й* не оселя.

То так неначе царство, в ньому се, що ми будуємо, є мов дворець, сё хата Ра, оселя Озіріса, притулок для мандрівниці Ізіди, колиска Горусу, спочивок Фта, майстерня Тота, Анісовий хлів,

Анубіс, Нейт, Амон домують тута.

Гебрей

(затикає вуха)

Ой боже, грому, заглуши мене!

Нехай я хоч іменпів сих не чую!

Лрка неволя, та найгірше

в ній те, що я служу отим потворам,— не хотячи, кленучи, а служу!

Ношу болото на.прокляту цеглу і сам стаю болотом, сам з душею!

(До єгиптянина.)

Скажи мені, якби тебе не гнали на сю роботу силоміць, ти став би по власній волі будувать оселі усім отим, що ти тут називав?

Єгиптянин Авжеж би став.

Г е б р е й

То, значить, задля тебе нема тепер неволі? Ти не раб?

Єгиптянин

Е, де вже там не раб!.. Якби я сам був паном над собою, я б не так роботу чую розклав: спочинок довший, свята частіші я б собі давав, і страву певне б мав далеко ліпшу, мене б не бито — се вже річ видима! Либонь, що я б не мури малював,— різьби, малярства, будівництва вчився б. Тоді б я дещо тут зробив інакше: (Показує рукою в різних напрямках.) Сю постать я б зробив далеко вище, а тую нижче;, не жовтогарячу, але червону фарбу тут поклав би; не так би, може, й цілий підмурівок я зложив би — сей довгастий ладто,— я більше б лотос брав,, а не папірус за взбрець для стовпів...

Ге б р е й

Але роботи

не кинув би?

Єгиптянин Ой, ні! Хай Тот-майстерник мене ховає від неробства! Всі ми, єгиптяни, црацюємо ретельно

не тільки ио неволі, а й з охоти.

Не раз, мені здається,, я робив би незмірно краще,; якби я був вільним, отак, як будівничий наш,, наприклад.

От щастя жити так, як він живе!..

(Розлягається вигідно на виступі сандалії Озірісової і, зажмуривши очіу вголос мирить.)

* Ні, ще не так!.. Не так, як будівничий — він все-таки не сам собі господар,— накаже перше цар, жерці присудять, а потім він будує, що звелять.

А я б не так. Я будував би храми по-своєму, я б видумав нові емблеми для богів, а колонади зовсім би не таким порядком ставив,.— я б їх єднав по три, по пгять, по сім, отак, як пальми часом виростають...

І! що б то був за храм! Боги мої...

(Посувається ближче до гебрея і говорить пошепки.)

А знаєш, я б ховав у пірамідах, скажу тобі по правді, не царів, а всіх, що добрії діла робили, всіх, що жили по правді. Задля того прийшлось би, правда, більші піраміди, ще вищі будувати, переходи: робити довші в них, та се дарма,— вони, либонь, тоді були б ще кращі і вже б не зруйнувалися ніколи, бо все одно були б вони, що гори...

Я б, може, просто гору обтесав і в ній попробивав без ліку ходів, і саркофагів тисячі поставив, щоб стало їх хоч би й на всіх мерців.

Ото була б новітня піраміда, якої світ ще не видав!..

(Усміхається і затихає. Який час здається, що він спить, але згодом він озивається трохи сонним голосом Во гебрея.)

А ти?

Що б ти зробив, якби ти вільним став?

Г е б р е й

(що теж було стишився і лежав нерухомо, неначе в якомусь отупінні, раптом схоплюється і різким рухом на-блиэісаетъся до самого обличчя єгиптянина. Ще хрипшим, аж безгучний голосом, повний лютості і злорадості)

Я! Що зробив би я? Розруйнував би усі ті храми ваші й піраміди!

Порозбивав би Ѣсі камінні довбні!

Всіх мертвяків повикидав би геть!

Загородив би Ніл і затопив би увесь сей край неволі!

Єгиптянин мовчки одводить руку і дає в лице гебрееві, той з проникливим криком падає додолу.

Дозорець (прибігає з києм)

Що за крик?

Се що таке? А, прокляті раби!

Ані заснеш, ані спочинеш з ними!

(В’є обох києм.)

Тепер ідіть обидва на роботу раніше від усіх. Се вам за кару!

(Відходить.)

Єгиптянин (бере