Читати книгу - "Талановитий містер Ріплі"

разом із ним, і, чесно кажучи, любий, я не знаю, як це пояснити. Якщо тобі справді «байдуже», коли він поїде, заради Бога, відправ його збирати речі! Він ніколи не допоможе тобі чи будь-кому іншому прийняти правильне рішення. Насправді ж це в його інтересах ще більше заплутати тебе й далі викачувати гроші з тебе та твого батька.

Дуже дякую за одеколон. Я збережу його — чи принаймні більшу частину — до нашої наступної зустрічі. Я ще не перенесла холодильника до себе. І, звісно ж, поверну його в будь-який час, ти тільки скажи.

Не знаю, чи Том розказав тобі, що Скіппі втік. Як гадаєш, може, мені спіймати того прудконогого й посадити на ланцюг? Мені треба взятися за стіну в моєму будинку, доки її повністю не роз’їло цвіллю і вона не обвалилася на мене. Мені, звісно ж, страшенно хочеться, щоб ти був тут, любий.

Люблю тебе. Не забувай писати.

ХХ

Мардж

«Американ Експресс»

Рим

12 грудня, 19_______

Любі тату й мамо!

Я в Римі, шукаю собі квартиру, хоча досі не знайшов нічого підходящого. Квартири тут або надто великі, або зовсім крихітні. Якщо винайняти велику, то взимку доведеться закривати всі кімнати, окрім однієї, щоб нормально її прогріти. Я шукаю помешкання середнього розміру з помірною оплатою, яке б я міг обігріти повністю і при тому не розоритися.

Вибачте, що останнім часом мало писав. Маю надію, що тепер, коли моє життя стало спокійнішим, все налагодиться. Я відчув потребу трохи відпочити від Монджибелло (ви й самі неодноразово мені про це казали), тож я перевіз сюди усі свої речі й думаю про те, щоб продати будинок і вітрильник. Я познайомився з чудовим художником на ім’я Ді Массімо, який залюбки навчає мене у своїй студії. Я планую на кілька місяців з головою поринути в роботу, а тоді подивлюся, що з того вийде. Такий собі випробувальний термін. Я розумію, що це мало тебе цікавить, тату, але ти запитував, як я проводжу свій час, то я й розповів. Отож до наступного літа я тихенько малюватиму собі в студії.

До речі, чи не міг би ти надіслати мені останні ескізи «Бурк-Ґрінліф»? Мені теж хочеться знати, чим ти займаєшся, і я вже давно не бачив нічого нового.

Мамо, сподіваюся, що ти не завдаєш собі клопоту моїм подарунком на Різдво? Насправді мені нічого не треба. Як ти почуваєшся? Тобі вдається час від часу кудись виходити? До театру абощо? Як там дядько Едвард? Передавай йому від мене вітання і тримай мене в курсі.

З любов’ю,

Дікі

Том перечитав листа ще раз, вирішив, що забагато ком, терпляче надрукував його заново й підписав. Якось у друкарській машинці він бачив незавершеного листа Дікі до батьків і загалом знав його стиль. Він знав, що Дікі ніколи не витрачав на лист більше десяти хвилин. Якщо цей лист чимось і відрізнявся, то хіба тим, що був емоційнішим і більш особистісним. Том прочитав його вдруге й залишився задоволеним. Дядько Едвард був братом місіс Ґрінліф, у нього був рак, і він перебував у лікарні в Іллінойсі. Том дізнався про це з останнього листа, що його місіс Ґрінліф надіслала Дікі.

За кілька днів Том вилетів до Парижа. Перед тим як покинути Рим, він зателефонував до «Інґлатерри», однак для Річарда Ґрінліфа не було жодних листів чи повідомлень. О п’ятій пополудні він приземлився в аеропорту Орлі. Митник поставив штамп у його паспорті, лише кинувши на нього побіжний погляд, хоча Том висвітлив волосся перекисом водню і навіть трохи його завив, та ще й спеціально насупився, аби мати точнісінько такий вираз, як Дікі на фотокартці. Том заселився до готелю на набережній Вольтера, який йому порадив якийсь американець, з котрим він познайомився в одному римському