Читати книгу - "Новітнє вчення про тлумачення правових актів"

могли бути додані до положення другого речення цієї частини, але не додані. Оскільки перевагу при формулюванні цих конституційних положень було надано прагненню проголосити лозунг, декларацію, що з лінгвістичної точки зору має ознаки вишуканої словесності, потреби їх формальної визначеності були відсунуті на другий план.

3. Пов’язаними контекстом є також положення першого та другого речень п. 1 ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права[119] («право на життя є невід’ємним правом кожної людини. Це право охороняється законом»), з одного боку, і положення третього речення цього ж пункту («ніхто не може бути свавільно позбавлений життя»), — з іншого. Якби такої пов’язаності не було, то правова нора, яка логічно закріплена в третьому реченні, виявляється при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного і відповідно до якої несвавільне позбавлення життя допускається, не могла б застосовуватись усупереч правовим нормам, що текстуально закріплені у перших двох реченнях п. 1 ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Але пов’язаність контекстом між правовими нормами, про які йдеться, є. Унаслідок наявності цієї пов’язаності перше речення п. 1 треба тлумачити так, яка начебто до нього додано слова «за винятками, що випливають із положення третього речення цього пункту». Цих слів у першому реченні п. 1 насправді немає, їх замінює контекст.

Аналогічний зміст має і ст. 27 Конституції («кожна людина має невід’ємне право на життя.... Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави — захищати життя людини»), яка повинна тлумачитись так же, як і п. 1 ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, тобто з урахуванням контексту.

§ 33. Правові норми, що логічно закріплені в актах законодавства і виявляються при тлумаченні за допомогою висновку a fortiori

За допомогою висновку ступеню (a fortiori) коректно виявляються правові норми у тих випадках, коли відносини, на які передбачається поширити дію диспозиції певної правової норми, не мають будь-яких відмінностей, що були б перешкодою для поширення на ці відносини зазначеної диспозиції, а навпаки, мають відмінності, які відповідно до логіки законодавства обумовлюють першочергове поширення цієї диспозиції на вказані відносини.

1. Цей висновок позначається як висновок — «від більшого до меншого і від меншого до більшого (argumenta a majori ad minus, а minori ad majus)». Є. В. Васьковський зазначає на те, що за допомогою такого висновку формулюються наступні положення: 1) особа, яка управнена чи зобов’язана до більшого, є управненою чи зобов’язаною до меншого; 2) особі, якій заборонено менше, заборонено і більше; 3) те, що є необхідним для меншого, є необхідним і для більшого. Є. В. Васьковський звертає також увагу на те, що предмети або відносини, що порівнюються, повинні мати подібну сторону, яка за певних умов могла б у них стати тотожною, тобто, стисло кажучи, що вони мають бути однорідними, інакше висновок a fortiori є неприпустимим. Так, честь є більш важливим благом, ніж майно. Однак з того, що діти не можуть у судовому порядку захищати себе від приниження їх честі та образ з боку своїх батьків (ст. 168 т. X ч. 1), не випливає, що вони не вправі висувати до батьків і позовів про майно. Честь і майно — різнорідні блага, що не мають спільних сторін, неспіврозмірні, так що їх за жодних умов не можна було б визнати рівними, а тому не можна і порівнювати[120].

Сутність умовиводу a fortiori може бути показана на прикладі, що наводився в літературі XIX століття. Біля входу до зали для пасажирів була вивішена табличка: «Вхід собакам заборонено». Вожатий з ведмедем сміло зайшов до зали. Службовець, який побачив його, виводить його із зали, а вожатий рішуче проти цього заперечує. Кожен із цих двох використовує на своє виправдання різні аргументи. Вожатий використовує argumentum a contrario: вхід заборонено собакам, отже, — ведмедям заходити можна. Службовець використовує висновок за аналогією: ведмідь є твариною, як і собака. Уявляється, що логічним було б зробити висновок a fortiori: якщо заборонено входити до зали з собаками, то з ведмедями — і поготів.

Цьому способу прямого випливання «не пощастило» більш за все. Ще в XIX столітті висловлювалась думка про те, що такі умовиводи мають «сумнівні достоїнства». Проти плідності цих умовиводів виступає радянський і сучасний російський теоретик права А. Ф. Черданцев[121]. Видається, що ці критичні висловлювання обумовлені виключно недостатньою роботою відповідних науковців з нормативним матеріалом. Якщо ж працювати над нормативним матеріалом, то висновок а fortiori слід визнати конструктивним і необхідними.

У цій роботі здійснюється спроба дати інтерпретацію висновку, про який йдеться.

2. Використання висновку a fortiori обумовлене тією обставиною, що законодавство є певною єдиною системою, окремі елементи якої повинні бути логічно узгодженими. Висновок a fortiori є одним із засобів такого узгодження. Неприйнятним було б тільки застосування тих правових норм, які виявлені з використанням такого висновку і які покладають на особу (фізичну чи юридичну) обов’язки перед державою, Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою, у тому числі ті, що пов’язані з кримінальною чи адміністративною відповідальністю. Аргументи на користь такого твердження є наступними. Стан наукової розробки проблем тлумачення правових актів і обумовлене ним використання (невикористання) висновку ступеню дає підстави стверджувати, що зони застосування цього висновку є, певною мірою, зонами правової невизначеності. За існування цих зон відповідає держава, а їх наявність — це порушення державою принципу верховенства права, до змісту якого входить засада правової визначеності. Якщо держава допускає існування нормативних положень, що потребують використання при їх тлумаченні висновку ступеню, вона зобов’язана забезпечити, у тому числі шляхом здійснення відповідних освітніх програм для суд дів, що дали б їм змогу оволодіти цим інструментом логічного опрацювання нормативних положень. Сьогодні ступінь досягнення правової визначеності є незадовільним у цілому,