Читати книгу - "Драконяча відьма, Настуся Соловейко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Арман кивнув і торкнувся свого Дейніда, а потім приклав долоні до рота і закричав:
– Гей, хлопці, усі сюди, я його знайшов! В нього є дещо цікаве, та Дейнідів притримайте, а то ще помре!
Повернувшись до мене він знов засміявся.
Казати це драконоборцям не було ніякої потреби, всі вони вже й так знали, що я тут, а зі мною відьма.
Та Арман завжди такий – безшабашний, повсякчас готовий рубити ворога. А ще – веселий, іноді аж занадто.
Його зелені очі знов прилипли до дівчини.
– Слухай, Айване, я не розумію, ми всі наче перестали тебе відчувати. Що сталося?
– Це довга історія.
– Та в нас повно часу, чи не так?
Я кивнув, спостерігаючи, як одна за одною, до нас наближаються високі кремезні фігури у чорних і червоних обладунках.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Драконяча відьма, Настуся Соловейко», після закриття браузера.