Читати книгу - "Ненависть при світлі , Роза Фаєр"

Глава 22.

Ми їхали десь десять хвилин. Одним словом, недовго і тому встигли перекинутися лише декількома словами.

Я ж спеціально сиділа загадково виглядаючи краєвиди за вікном. При цьому,вдавала, що не помічаю наскільки високо підкотилося моє плаття.

Була видна лінія панчіх. Видовище,скажемо так, привабливе. Єдине, що в цьому було для мене не вигідно так те, що я не могла подивитися помітив цю мою хитрість Артур чи ні.

Але я сподіваюся, що помітив. Недаремно він нервово постукував по керму,коли заїхав на якесь подвір'я.

-Це що конюшня?-перепитую його,коли роздивляюся все навколо.

-Так, сподіваюся, що ти вмієш кататися верхи,-виходить з автомобіля Артур.

Далі допомагає вийти мені. При цьому, трохи тягне мене на себе і я від цих невинних дій опиняюся в його обіймах. Оскільки,невтримуюся. Підбори у мене занадто високі, щоб добре стояти на ногах.

-Не грайся з вогнем, красуня,-каже мені,загортаючи пасмо волосся за вушко.

-Не розумію про що ти,-кокетливо усміхаюся.

Бо розумію, що він весь цей час не міг заспокоїтися через вигляд моїх ніг.

-Все ти розумієш,-відповідає і припадає до моїх вуст.

Так нахабно і без права на відмову. Ми цілуємося поки не закінчується повітря і Артур впирає мене в авто, продовжуючи міцно утримувати всім тілом.

-Я дав тобі час,але ти сама його скорочуєш,-каже це проводячи пальцем по моїх губах.

Може я б наважилася прикусити його,але тоді б терпінню Артура точно би прийшов кінець. Тому,я вирішила трохи відступити.

Адже, секс під відкритим небом на очах у незнайомців,не дуже приваблива перспектива.

Хоча, думаю,йому буде байдуже,але для мене це трохи перебір. Вночі на відкритому просторі та навіть удень,будь ласка,але не тут і не так. Не хочу, щоб під час цього заняття мене хтось ще бачив, крім Артура.

-Добре,обіцяю вести себе чемно,-кліпаю віями.

При цьому, безсовісно брешу. Бо як вже казала,відступаю я на певний час, щоб дочекатися більш вигідних умов.

-Тоді ходімо,-бере мене за руку і веде до будинку,що стоїть поруч.

Там ми переодягаємося у належний одяг.

-То ти вмієш кататися на конях?-перепитує Артур, коли якийсь чоловік заводить нас у конюшню.

-Так, навіщо запитуєш? Я думала ти знаєш про мене все,-не розумію.

Адже його інформатори мали б і не таке йому докладати.

Навіть про першу подругу чи двійку.

-Не все,-усміхаючись відповідає.

Далі допомагає мені сісти на коня,що має чудове коричневе забарвлення.

-Як звати красеня?-запитую чоловіка, який як я розумію, тут працює.

-Це Ромашка,-відповідає той.

-А то ти дівчинка, красуня,-похлопую її по боці,-Ну що, поїхали,-одночасно даю ногами по боках і Ромашка зривається з місця.

Я точно не знаю куди їхати і маршруту, тому,довіряю кобилі. А ще намагаюся трохи збавити темп, щоб мене наздогнав Артур.

-Нам сюди,-керує він і я починаю рухатися за ним та вже сама намагаюся не відстати.

Хвилин двадцять проходить поки ми дістаємося якогось невеликого комплексу,що розташований в лісі.

Ми рухалися останні п'ятсот метрів повільно,бо йшли через ліс.

Артур, на диво,дуже гарно орієнтувався.

-Що це за місце?-запитую його,зіскакуючи на землю.

-Це мій комплекс. Тут є все і готель,і ресторан,і спа,-підморгує мені.

-Непогано і дуже гарно,-спокійно відповідаю.

-Дякую,пішли поїмо щось,-бере мене за руку і дає вказівку подбати про коней.

Ми швидко заходимо в ресторан і замовляємо декілька страв. Сподіваюся, що їх приготують швидко,бо я просто помираю з голоду..

Але думки про їжу наврядчи зараз допоможуть.

-Дякую за прогулянку. Це було справжньою несподіванкою і я вже дуже давно не каталася верхи,-надпиваю трохи води.

Не хочу, щоб живіт забурчав. Я маю бути самою спокусливою жінкою сьогодні,а вже точно не веселою чи ще гірше,смішною.

-Я радий,що тобі сподобалось. Проте,це ще не кінець,-підморгує мені Артур.

-Ми ще кудись поїдемо?-не розумію,як реагувати на його міміку.

Враження, що він на щось натякає і це щось вже точно непристойне.

-Наврядчи,але повір мені, тут,-окреслює навколо приміщення закладу,-Є чим зайнятися,-знову підморгує мені.

Цього разу це мені вже подобається. Артур відкривається для мене з іншої сторони.

Що там казати,ми мало знаємо одне одного. Може він і дізнавався про мене та може назвати першу вчительку,але щось серйозне вже точно ні.

Наприклад,що я обожнюю дуже довго лежати у ванній. При цьому,саме там дивитися серіал. Звісно, попкорн я там не їм, але це для мене постійна звичка.

Ще я дуже люблю активний відпочинок, але по-справжньому відпочиваю нічого не роблячи. Я можу пролежати цілий день на ліжку і їсти щось смачненьке.

І таких речей є ще дуже багато. Зазвичай,це все розповідається на перших побаченнях або в процесі відносин.

Я ще ніколи ні з ким не жила. Я маю на увазі,з чоловіком. Типу,в мене ніколи ні до чого серйозного не доходило.

А тут все потроху може скластися. Звісно, якщо ми ще не наламаємо дров.

Як це вже увійшло в звичку. 

Нарешті наші страви принесли. Я намагалася їсти повільно,але все ж виходило занадто активно. Що ж тут поробиш.

Сніданок я фактично пропустила,а потім скільки всього сталося.

-Десерт?-запитує Артур.

Я підіймаю очі і бачу, що він майже не доторкнувся до їжі.

-Так. Тобі що щось не смакує?-запитую,бо мені все занадто подобається.

-Ні,я просто милуюся тобою,-його слова змушують мене почервоніти.

Все ж мені не вдалося бути сексуальною. Я стала такою, якою боялася.

Смішною..Та хіба важливо це. Я зараз справжня і буду така поруч з ним не раз.

Звичайно,це в одному випадку. І якщо йому це подобається,то що поганого. Навпаки,це чудово.

Може вже більше часу не потрібно. Але казати про це все ж рано.

Оскільки, попереду ще десерт...

А він був смачнющий. До речі,мій улюблений "Київський торт". Звісно ж,я розумію, що це зовсім не випадковість.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍