Читати книгу - "Смерть для чайників, Літа Най"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– І яка в тому ще вигода?
– По суті, допомогу ковена важко переоцінити. Найголовніше – захист, але це не єдиний привілей. Ти в прямому розумінні можеш абсолютно нічого не робити, але при цьому отримувати гроші, житло, необхідні зілля, магічні артефакти, твої проблеми вирішать швидше, ніж ти зрозумієш, що вони в тебе були. І повір, забезпечення буде таке, що ввихайся ти хоч цілодобово, все одно стільки б не заробила за все життя.
– Вау, можна і мені так? – жартома одушевилась я. Мені, людині, яка виросла не в небагатій сім'ї і знає, що всього потрібно домагатися самотужки, дуже складно було сприймати це всерйоз.
– Можна, – хоч голос Лілі був безрадісний, але говорила вона серйозно. – Якщо у нас вийде виплутатися з цієї халепи і тебе виправдають, впевнена в ковені захочуть заволодіти твоїм даром. Тобі запропонують усе, що захочеш аби ти була на їхньому боці.
– Ні, я все одно не розумію, – насупилась я. – Безкоштовний сир буває тільки в мишоловці. Хіба ні?
– Дивлячись, що ти вважаєш мишоловкою, – багатозначно протягла вона. – До того ж ти зможешь сама вирішити, чим ти хочеш займатися. Тебе можуть направити на роботу, пов'язану з твоєю спеціалізацією дару. Можуть ввести в людські сфери: ковен повинен тримати під контролем всю діяльність людей. А якщо ти хочеш сидіти, нічого не робити і насолоджуватися забезпеченим життям – варіанти також є.
– І які ж?
– Головним чином сфарів використовують для підживлення накопичувачів, – побачивши мій вираз обличчя, дівчина швидко заговорила: – Випереджаючи твоє питання, накопичувачі – це такі артефакти, в яких можуть збирати та зберігати енергію до того моменту, як її буде потрібно використати. Відьми в день можуть витратити незлічену кількість накопичувачів, особливо якщо творять складне закляття або після виснаження.
– Це як було в тебе, коли ти телепортувала нас, – зрозуміла я, але тут таки виникло інше запитання: – Я думала, що тобі тоді допоміг той еліксир, як його там, відновлювач.
– Ти гадаєш? – примруживши очі, Лілі чекала моєї відповіді з легкою усмішкою.
Я подумки перенеслася у вчорашній день і перед моїм поглядом спливла картинка, як дівчина після моторошної блідості набула більш здорового вигляду. Це сталося, перш ніж я їй принесла пляшку з прозорою рідиною. Тоді що їй допомогло? Біля неї знаходився тільки…. Почекайте.
– Кадумар? – здивовано промовила я. – Але як?
– Після спустошення резерву недостатньо просто випити відновлювач. Це як комплекс корисних речовин: допомагає швидше відновитися, але не зцілює та не лікує. Для заповнення резерву необхідна енергія. Вона може міститись у накопичувачі або безпосередньо в живому організмі.
– Навіть у фамільярах?
– Так, хоч і мало. Мар сильний. Він дуже сильний, тож я знала, що його енергії вистачить.
– А якби не вистачило? – я уявила, чим би це могло закінчитись, і похолола.
– На цей випадок у мене теж є накопичувачі, – підморгнула дівчина. – Тому ковену завжди потрібні ті, хто володіють магією для підживлення цих артефактів.
– Я не впевнена, що хочу знати, як саме відбувається підживлення накопичувачів.
– Ой, взагалі дрібниця, – махнула рукою Лілі. – Це як бути донором крові. Приходиш, у тебе беруть певну кількість твоєї енергії, а через певний час вона відновлюється і так по колу.
– Я не хочу бути дійною коровою, – скривилась я.
– Ти б нею й не була. Я вже казала, що твій рідкісний дар був би дуже корисним для ковена. Тебе б іноді викликали та просили використовувати свою силу. Старійшини отримували б потрібну інформацію, а ти великі суми.
– Наскільки великі? – зацікавлено зіщулила очі.
– Як ти гадаєш, скільки можуть коштувати відомості про чиюсь смерть? Як це станеться? Коли? Та й не лише про смерть. У тебе настільки унікальні здібності, незрівнянні з жодними силами.
– Підозрюю, мене б збагатили, – весело відповіла я.
– Безперечно, – впевнено кивнула Лілі, а потім повернулася обличчям до напівпорожнього приміщення. – А тепер, якщо ти хочеш одного разу дізнатися, скільки тобі може платити ковен – настав час повернутися в реальність. І для початку знайти нарешті хоч щось корисне.
Ми не стали перебирати всі речі, вишукуючи зачіпки. Лілі витягла руку перед собою і низьким голосом вимовила: «Vestigium». Невідома магія, яка поширилася приміщенням, викликала неприємне поколювання по тілу. Вона пройшла відчутною хвилею спершу від Лілі, а потім назад, як легкий дотик десь на задвірках свідомості.
Щойно заклинання відьми повернулося до неї, дівчина змахнула вже іншою рукою. Через секунду з-під завалів на столі у повітря піднялася пара невеликих предметів, які полетіли до Лілі та повільно опустилися на її долоню.
Я підійшла ближче і не змогла стримати глузливого звуку, що вирвався з грудей.
– Вирішила заскочити в казино наостанок?
У Лілі на руці лежало п'ять покерних фішок різних кольорів. Беззвучно вони піднялися на кілька сантиметрів над її пальцями й почали повільно кружляти в повітрі.
– У цьому місці в жодного предмета немає відбитка чиєїсь аури, крім цих малюків.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смерть для чайників, Літа Най», після закриття браузера.