Читати книгу - "Дозволь мені залишитися на ніч , Кетрін Сі"

Глава 22. Нова дівчина

♡♡♡

 

Стискаю кулаки від злості. З яких пір я стала божевільною? Так, в мене є проблеми з агресією, але я не божевільна. Нарешті ліфт зупиняється і ми виходимо. Підходжу до своїх дверей й зупиняюся.

— Я його колишня, а не божевільна. — дівчина розгублено дивитися на Джерома. — Гарного вечора бажати не буду. 

— Ти не змінилася, — обіймає дівчину за талію й проходять повз мене. 

Мій погляд прикутий до його ніг, він навіть не кульгає, а це означає, що операція пройшла успішно. Я рада, що він в порядку.

Опинившись у квартирі я відчуваю спустошення. За весь час поки я жила тут, не відчувала, що я самотня, але сьогодні гостро відчуваю. Мені потрібно випити. Підходжу до свого міні-бару й розумію, що він порожній. 

— Коли я встигла все випити? 

Питаю так, ніби це не я кожного вечора спустошувала пляшку вина, а Клінтон. 

Пощастило, що не змінила одяг, встигну сходити за алкоголем. 

Вийшовши з квартири я поглянула на двері квартири Джерома. Чим вони там займаються? Це я могла бути зараз там, поруч з Джеррі, але я вкотре у своєму житті зробила невірний вибір. 

 

Купивши алкоголь в найближчому магазині я поверталася додому. 

— Де ця ідіотка? — зупиняюся. — Я не можу припаркували авто через неї!

Розумію, що це мене він шукає. 

— Я телефонує, але вона не відповідає. — охоронець. 

— То пішли до її квартири! 

— Я вже тут, — підходжу. — Вибачте, що принесла незручності, я швидко перепаркую. 

— Ідіотка, ти де права купувала? — намагаюся не реагувати на його слова. 

Мені не варто зараз влазити в конфлікт, післязавтра офіційне відкриття нашого магазину. 

— Вибачте. 

Сідаю в салон автомобіля й заводжу двигун. За хвилину авто вже стоїть правильно й рівно. 

— Навіть не вибачишся? — хапає мене за руку коли я вже хотіла піти.

— Я двічі вибачилася.

— Я не чув, — дивлюся на чоловіка. 

— Тоді вам потрібно сходити до офтальмолога! 

— Яке ти маєш право? 

— Право на що? — не витримую. — Я вам нічого не сказала. 

— Ти вказала мені, що робити!

— Люба, — помічаю Джастіна. — В тебе все гаразд?

— Я тобі не люба. 

Розвертаюся і йду геть, Джастін наздоганяє мене.

— Бет, вибач, я хотів допомогти.

— Для того щоб допомогти, не обов'язково називати мене так. 

— Ти чому без настрою? 

— Ти навіщо приїхав? Щось термінове?

— Ні, просто хотів побачити тебе. 

— Джастін, — зітхаю, — Ти сказав, що хочеш бути друзями, то давай будемо друзями! 

— А я не можу приїхати до подруги?

— Посеред ночі й без попередження? — мовчить. — Не можеш, ми не настільки близькі друзі. 

— Я зрозумів тебе. 

— Гарного вечора.

— І тобі. 

На вході до будинку зіштовхуюся з Джеромом та його дівчиною. 

— Чорт. — оминаю їх і йду до ліфта. 

Хіба цей вечір може стати ще гіршим? Може, я прекрасно знаю це. На цей раз в останню секунду у ліфт забіг Джером. 

— Не міг почекати? Навіщо зі мною їхати?

— Ну ти вочевидь також не могла почекати тоді. 

Я нічого не відповіла, немає чого відповідати. Я хочу обійняти його, але я злюся. Ревную. Хоча, знов ж таки, не маю жодного права на це. 

— Бачу ви продовжуєте спілкуватися з Джастіном. 

— Він лише спонсор для мого офлайн магазину. — без ентузіазму відповідаю. 

— Зрозуміло. 

— Твоя дівчина? — серце завмирає. 

— Ми поки що не почали зустрічатися. 

— Тоді, що вона тут робила?

— А що можуть робити дорослі люди самі вночі? 

— Ви переспали? — я не говорю почути відповідь, але запитую.

— Так. — двері ліфта відчиняються і я вилітаю з нього. 

Не можу знаходиться біля нього. Через цей дурнуватий лист, ми тепер стали такими. Я не отримала його вчасно, а Джером думає, що я проігнорувала його лист. 

Я намагалася швидко відчинити двері до квартири, але все було проти мене, врешті-решт ключі впали на підлогу. 

— Заходь до квартири, а не дивись на мене! 

— Допомога не потрібна? 

— Ні, мені нічого не потрібно! — витираю сльози. — Йди додому. 

— Як скажеш. — двері зачиняються. 

— Козел. — двері відчиняються. 

Джеррі мовчки підіймає мої ключі й відчиняє ними мої двері. 

— Впораєшся далі без козла? 

— Вона тобі справді подобається? — сидячи на підлозі дивлюся на чоловіка. 

— До чого це питання? 

— Якщо подобається, то не допомагай мені. 

— Чому? 

— Тому що, я захочу забрати тебе в неї. — підводжуся на ноги й заходжу до квартири. 

Завтра я буду зайнята роботою цілий день, не впевнена, що зможу повернутися додому раніше дванадцятої години ночі. Відкриття офлайн магазину це досить складно, як виявилося, всі сили та ресурси йдуть в цю справу. 

Розумію, що пити мені зараз не варто, інакше завтра я буду в жахливому стані й не зможу сконцентрувати увагу на роботі. Ховаю весь алкоголь, що купила, до міні-бару і йду до кімнати змінити одяг.

На мобільний прийшло повідомлення, коли я йшла на кухню, щоб заварити собі каву. Писав Деніс: 

“Ви поговорили?”

Я: “Ні, в нього нова дівчина. Не буду втручатися в їх стосунки” 

Д: “Ти дурна? Ви маєте бути разом!”

Я: “Чого раптом? Джером має право самостійно обирати ту, з ким захоче прожити життя.” 

Д: “І це маєш бути ТИ! 

Я: “Не заважай мені, я зайнята роботою, за два дні відкриття, а ще нічого не готово.”

Д: “Успіхів)”

 

Відкладаю телефон, сідаю на диван, на журнальний столик ставлю горнятко з кавою й зав'язую волосся в гульку. 

— Вперед, Беті. 

Відкриваю ноутбук й починаю працювати. За останні дні накопичилося вдосталь роботи, ймовірно, що я й сьогодні не зможу виспатися. 

 

Не знаю коли я заснула, але прокинулася лежачи головою на ноутбуці, а довкола лежали папери. Відразу перевіряю час.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍