Читати книгу - "Магія Часу: Ключі іншої реальності. Книга друга, Vasyl Shyrman"

Цей процес переходу і зміни сприйняття — це і є магічна робота, яка веде до нового розуміння і відкриттів у нашому житті. Смерть, отже, не є чимось фінальним, а радше постійним циклом перетворень і можливостей.

Смерті в рунічній традиції має особливе поняття, яке ми можемо зустріти в руні Іса. Вона символізує заспокоєння, стабілізацію, замерзання — це також смерть. Коли ми створюємо певний спокійний і стабільний стан, це є смертю, оскільки воно завмирає, зупиняється. Таким чином, смерть — це не просто обертання енергій, які йдуть спіраллю, а визначене повернення з однієї точки на іншу з постійним розвитком. Це сяюче хмарка над горизонтом — також смерть, адже вода перетворюється на іншу суть, на пару, утворюючи хмари. Як тільки вона стає дощем, вона знову "помирає", перетворюючись. Тобто, по суті, смерть — це свого роду трансформація.

Коли ми дивимося на ці моменти трансформації та змін, ми усвідомлюємо, що це момент переходу, момент умирання і відродження. Якщо поглянути на смерть, яка нас оточує, ми бачимо, що на планеті постійно відбувається цикл — скільки живого народжується і скільки помирає. Клітини діляться, все живе проходить через ці цикли. Подумайте глобально про те, що нас оточує: цей процес умирання та відродження.

Магічний погляд спостереження допомагає нам зрозуміти, що ми оточені смертю, але не настільки, щоб горювати або ходити з сумними обличчями, адже рано чи пізно ми всі помремо. Важливо зрозуміти трансформацію і зміни, які ми називаємо смертю, бо іншого слова, яке б відображало цей процес, ми не можемо знайти. Ми намагаємося підібрати слова, щоб висловити певні думки про це.

Смерть — це те, що існує всюди, але водночас не є чимось конкретним; вона — нічого. Смерть тут, хоча її немає. Ми спостерігаємо ці явища лише тоді, коли звертаємо на них увагу. Це як принцип кота Шредингера: поки ми не знаємо, в ящику кіт живий чи мертвий, він може бути і тим, і іншим одночасно.

Протягом понад 2000 років людство підпорядковувалося культу смерті, наприклад через християнство. З одного боку, християни не бояться смерті, сподіваючись на вічне життя, але з іншого, вони все ж бояться смерті, адже немає досконалої людини, яка могла б стверджувати, що є святою і непогрішимою. Це завжди суб’єктивне сприйняття і воно також є певним ступенем смерті. Люди були налякані цим через християнство, потім через атеїзм: "виростеш, помреш, а на твоєму місці виросте фікус і тебе не буде". Але якщо ми подивимося на світ, то побачимо, що він постійно рухається, перетворюється і змінюється. Ми переходимо з однієї енергії в іншу, сприймаємо дух, перетворюємо матерію щодня.

Коли починаєш бачити все це інакше, усвідомлюєш ці безмежні світи, поняття смерті лише фіксує факторіал часу. Але не плутайте поняття часу з хронометражем. Поняття часу є складним і багатогранним і його розуміння допомагає нам усвідомити, що смерть — це не кінець, а частина вічного циклу життя.

У понятті часу ми стикаємось з обмеженнями, що накладає його малість — ми не маємо багато часу для того, щоб "розкачуватись", як в індуїзмі. Це відчуття смерті, яке викладає Дон Хуан, є центральним у вченні Карлоса Кастанеди. В магічному свідомості ми сприймаємо процес трансформації — перехід з однієї енергії в іншу. Одна форма енергії припиняє своє існування, але переходить у нову, що народжує щось нове. Це важливо усвідомлювати: ми не зникнемо назавжди, а просто перейдемо в іншу форму.

Ті, хто пам’ятає про свої попередні втілення, можуть свідчити, що вже не раз були тут. Це може бути важко прийняти, але це правда. Тези Кастанеди частково пояснюють ці процеси, наскільки ми готові їх прийняти.