Читати книгу - "Магія Часу: Ключі іншої реальності. Книга друга, Vasyl Shyrman"

Розділ 26. Індульгування

Дух МАГА не прив'язаний ні до індульгування,
ні до скарг, як не прив'язаний він ні до перемог, ні до поразок.
Єдина прихильність МАГА – битва,
і кожна битва, яку він веде, —
його остання битва на цій землі.
Тому результат її йому практично немає значення.
У цій останній битві МАГ дозволяє
своєму духу текти вільно та ясно.
І коли він веде цю битву,
він знає, що його воля бездоганна.
І тому він сміється та сміється.
Карлос Кастанеда, Колесо часу

Індульгування — це термін, який можна зв’язати з Кастанедою. Важливо не лише перекладати, а й зрозуміти суть: індульгування означає зацикленість на чомусь одному, що заважає нам бачити далі. Це як жування однієї й тієї ж думки, хай то буде страх або нерозуміння. Коли ми зациклюємося, це може призвести до почуття власної важливості, бо шлях до цього почуття проходить через індульгування.

Ми можемо застрягати у своєму розвитку, зациклюючись на жалобах, страхах, прив’язаностях, перемогах чи поразках. Це веде до духовної смерті. Маг, який не розвивається, — мертвий маг. Тільки той, хто постійно пізнає світ, залишається живим. Єдина прив’язаність мага — це битва зі своїм ідіотизмом. Маг — не воїн, озброєний до зубів, що шукає кому завдати шкоди. Це уявлення про магію є лише міфом. Багато хто вважає, що маг — це злий персонаж, а добрий маг завжди допомагає іншим, однак це обмежене сприйняття магії.

Магія — це глибокий шлях самопізнання і боротьби з власними слабкостями, що дозволяє зрозуміти, що істинна сила полягає не в зовнішніх перемогах, а в внутрішній трансформації та розумінні себе.

Битва мага — це передусім боротьба з власним ідіотизмом. Вчити когось — це безглузда справа, адже справжнє навчання — це самопізнання. Я вважаю, що моє навчання не є справжнім навчанням, а скоріше допомогою у проходженні того ж шляху, який я сам пройшов. Кожен повинен знайти власний шлях і дізнатися себе, а вчити інших — це завжди невдячне заняття.

Ми всі повинні вчитися боротися зі своєю власною дурістю, усвідомлюючи її та розуміючи, що це те, з чим потрібно боротися в першу чергу. Коли ми переборемо свої пристрасті і дурості, ми можемо поділитися мудрістю, але це не означає, що ми даємо чіткі інструкції. Коли хтось запитує, що робити, це просто варіація на тему поради, а не чіткий план дій.

Єдина прив’язаність мага — це його битва і кожна битва є останньою на цій землі. Чому останньою? Тому що ми не знаємо, на яку саме дурість наткнемося, що може тримати нас тут, на планеті. Нам потрібно знайти всі наші слабкості і несвідомі вади. Іноді ми навіть не знаємо, що шукаємо.

Ця остання битва — це не лише про фізичний час, який у нас є, а й про внутрішнє розуміння. Ми маємо прийняти, що з віком наше тіло втрачає гарантії і після тридцяти років ми вже не можемо покладатися на безсмертність. Тому важливо навчитися обслуговувати своє тіло та розум, усвідомлюючи, що справжня битва відбувається всередині нас.

Це не лише про прийняття поразок чи перемог, а про глибоке розуміння самого себе, яке є основою справжнього розвитку. Боротьба з дурістю, впертістю та невдоволенням — це те, що веде нас до глибшого усвідомлення. І хоча може здаватися, що хтось живе спокійно, насправді його життя може бути мертве, адже він не шукає справжніх цілей.

Розуміння цього є частиною битви. Часом ми можемо жартувати про те, що до тридцяти років наше тіло має певну "гарантію", а після — нам доводиться самостійно за ним доглядати. Проте це просто один з засобів подивитися на своє існування і зрозуміти, що наше життя — це постійна битва за саморозуміння.

Важливо усвідомити, що битва мага з власною ідіотизмом є процесом самопізнання і саме тут смерть може виступати як своєрідний радник. Вона нагадує нам про те, що у нас є обмежений час і що потрібно переглянути своє життя. Багато людей навчаються лише в останній момент, зрозумівши, для чого вони тут, лише на порозі смерті. Дехто ж проходить свій життєвий шлях, так і не усвідомивши справжнього сенсу свого існування.

Боротьба з власною дурістю та індульгуванням — це те, що ми не знаємо, коли станеться, але воно є частиною нашого життєвого шляху. Кожна битва, яку ми ведемо, є останньою на цій землі. Тому маг, усвідомлюючи свою єдину прив’язаність — битву, знає, що результат її для нього не має великого значення. Важливо не те, чи переможемо ми, чи програємо, а що ми з цього зрозуміємо.

Ми вчимося на своїх помилках, усвідомлюючи неправильність наших вчинків, коли натрапляємо на труднощі. Добрі події, хоч і приємні, зазвичай не залишають глибоких уроків. Якщо людина зацікавлена лише в позитивному результаті, вона не помічає важливості негативного досвіду. Всі події, незалежно від того, як ми їх оцінюємо — добрі чи погані — мають своє значення.

Отже, важливо зрозуміти, як ми сприймаємо ці моменти в нашій останній битві. Маг дозволяє своєму духу вільно і ясно текти, повністю усвідомлюючи своє існування. Він сприймає себе не тільки як тіло, а як дух, що зв'язує його з усім сутнім. Ця свідомість між тілом і духом є ключовою.

Коли маг дозволяє своєму духу текти вільно і без ілюзій, він веде свою битву, знаючи, що його воля безперечна. Це тому, що він не залежить від зовнішніх оцінок і стандартів. Він діє для себе і його вчинки є його власним уроком. Це не може бути універсальною таблеткою для когось іншого, адже у кожного є свої уроки, своє розуміння, своя індивідуальна індульгенція чи зацикленість.

Індульгування — це процес, коли ми відпускаємо свої залежності та зацикленість. Існують два важливі моменти, які потрібно розуміти. По-перше, чому сама битва не має значення і по-друге, чому вона може бути останньою. Перший момент — це дати своєму духу текти вільно і ясно, а другий — зробити свою волю безперечною, тобто такою, на яку не впливають нічиї думки, оцінки чи критика. Це і є справжня безперечність.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍