Читати книгу - "Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності"

У Законах Ману існує низка заборон, які на перший погляд свідчать про негативне ставлення до сексу між жінками. Незаміжня жінка, яка псує іншу незаміжню жінку, повинна заплатити подвійну ціну за наречену й отримати десять ударів палицею. Заміжня жінка, яка спокушає незаміжню жінку, повинна бути покарана ще суворіше: їй голять голову, відрізають два пальця і садять на віслюка, на якому вона мусить їхати містом236. У центрі уваги Законів Ману перебуває не так секс між жінками, як важливість захисту неодружених жінок, щоб вони залишалися невинними до вступу в шлюб. Тому в цих законах немає ніякого засудження сексу між одруженими жінками.

Закони Ману забороняють чоловікам із трьох найвищих каст зай­матись анальним сексом з іншими чоловіками, проте нічого не говориться про інший вид сексу між чоловіками. Чоловіки нижчої касти та ті, що перебувають поза кастами, мабуть, вільні займатися сексом з іншими чоловіками. Покарання чоловіків вищих каст за анальний секс значно м’якше, ніж за гетеросексуальний анальний секс. Тоді як після анального сексу з особою своєї статі чоловік із вищої касти має просто прийняти ритуальну ванну237, після анального сексу з жінкою він мусить поститися протягом одного дня, споживаючи продукти життєдіяльності корови: сечу, екскременти, свіже та кисле молоко й вершкове масло238. Тобто покірний Законам Ману, гомосексуально активний чоловік із вищої касти просто повинен частіше митися.

Сьогодні секс між чоловіками заборонений законами Індії239. І хоча вони вкрай рідко виконуються, чоловіки досі можуть потрапити до в’язниці. За своїм походженням цей закон не мав жодного відношення до індуїзму, будучи частиною законодавства, введеного англійцями в 1860 році, й базуючись безпосередньо на християнській правовій традиції. Хоча закон не мав нічого спільного з індуїстською традицією, утім, він призвів до стигматизації гомосексуальності серед індуїстів. Як і в Японії та Китаї, індуїсти теж перейняли європейську гомофобію. Махатма Ганді в післявоєнний період провів потужні кампанії, щоб знищити всі позитивні посилання на одностатевий секс і трансгендерство в індуїзмі. Він навіть наказав своїм прихильникам знищити будь-які гомоеротичні ознаки в індуїстському середньовічному мистецтві, особливо в храмах240.

Важко дійти остаточних висновків щодо ставлення до гомосексуальності в історії індуїзму. Одностатева сексуальність, можливо, не розглядалась як норма, але вона, безумовно, посідала певне місце в рамках цієї релігії. Однією з найяскравіших особливостей індуїзму є чинники, які спершу не мали жодного стосунку до релігії і які зробили свій внесок у розвиток абсолютно нових поглядів щодо гомосексуальності в період становлення історії індуїзму. Антигомосексуальні заходи, запозичені з британських і християнських традицій, індуїсти перейняли настільки ретельно, що вони почали розглядатись як елементи їхньої власної релігії. Хоча це ставлення було імпортоване, згодом воно стало складовою індуїзму. Гомофобні європейські колонізатори перевершили всі очікування. Вони не тільки використовували закон, аби ганьбити та придушувати сексуальну поведінку, а й призвели до того, що мільйони індуїстів зробили це негативне ставлення до гомосексуальності власним світоглядом, всупереч їхнім релігійним переконанням.

Релігія та гомосексуальність сьогодні

Суперечки щодо рівного права на шлюб для гетеросексуальних і гомосексуальних пар у Норвегії у 2008 році свідчать про те, що ставлення до одностатевого сексу більшості норвезьких християн менш ніж за декілька десятиліть повністю змінилось. У свідомості суспільства цей факт був частково затьмарений захистом ЗМІ традиційно негативного християнського погляду з цього питання. Це призвело до обурення з-поміж громадян, що обстоювали незмінність шлюбу, ба навіть до погроз убивством парламентарям й іншим особам, які підтримали новий закон про шлюб241. У 1993 році цей закон був ухвалений голосами найменш можливої більшості в Стортинґу. У 2008 році 66 відсотків депутатів парламенту виступали за одностатеві шлюби242, переважна більшість належала до різних конфесій. Фактично в Стортинґу одноголосно вирішено, що гомосексуали мають право брати шлюб або узаконювати партнерські відносини. У 1993 році Християнсько-демократична партія була єдиною силою, яка одноголосно виступила проти закону про партнерство, а в 1996-му доклала зусиль, щоб його скасували243. Однак у 2008 році впливові члени партії стверджували, що «закон про партнерство повинен бути пролонгований, щоб забезпечити гомосексуалам обов’язкові правові рамки навколо їхніх стосунків»244. Ця точка зору була офіційно підтримана Партією прогресу та декількома окремими представниками Консервативної партії та Центральної партії, які самі не підтримували закон про шлюб. У цей час 57 відсотків од загальної кількості населення виступали на захист закону про шлюб (з них 87 відсотків формально були християнами)245. Зростаюча підтримка партнерських стосунків іще раз показує, що для більшості норвезьких християн гомосексуальність не є головним релігійним питанням.

Деякі впливові християнські організації та їхні лідери заявили, що одностатевий шлюб узгоджується з християнством. Коли єпископи Солвеіг Фіске в Хамарі й Тор Б. Йорґенсен у Південному Голуґаланді публічно встали на захист одностатевих шлюбів, єпархіальна рада схвалила це рішення246. Богословський факультет Університету Осло зазначив, що новий закон «відповідає нормам модернізації ідеї шлюбу та є актуальною інтерпретацією християнської віри»247. Церковна міська місія (Kirkens Bymisjon) підтримала пропозицію з таким твердженням: «З урахуванням фундаментальних цінностей: справедливості, турботи та гідності, що для Церковної міської місії випливає з християнської віри в Бога як творця та животворця, — ми поставили собі за ціль забезпечити геям і лесбіянкам права, підтримувати геїв і лесбіянок, щоб вони могли відкрито жити й активно виступати проти дискримінації»248. Норвезька унітаріанська церква в цьому контексті зазначила, що «одностатеві шлюби повинні бути визнані законом й за всіма правовими аспектами не відрізнятися від гетеросексуального шлюбу»249. Студентська федерація християн Норвегії також підтримала пропозицію з твердженням, що «ніхто не може бути підданий дискримінації, у церкві чи в суспільстві, за ознакою статі, сексуальної орієнтації, раси чи соціального походження»250. Норвезькі квакери виступили з таким повідом­ленням: «Ми підтримуємо, що ця форма партнерства відповідає волі Божій і любові Божій… Для Бога немає нічого неможливого, і, отже, було б нешанобливим відкидати можливість того, що дух може вести до шлюбу людей однієї статі»251.

Таким само революційним, як і ці заяви щодо підтримки одностатевих шлюбів, є те, що численні християнські організації, які в 1993 році виступили проти закону про партнерство, сьогодні, навпаки, підтримують регулювання гомосексуальних союзів, хоча досі проти включення гомосексуальних пар до закону про шлюб. Рух п’ятидесятників висловився коротко й конкретно: «Ми підтримуємо закон про партнерство»252. Єпархіальна рада Осло «визнає потребу надати одностатевим парам належну правову основу для їхніх відносин». Єпархії в Агдере, Телемарке, Бьоргвіні, Боргу, Хамарі та Ставангері виступили з подібними заявами253. Єпархіальна рада Тунсберга «розглядає шлюб і партнерство