Читати книгу - "Подвійне життя"

crazy. Кастинг займає силу-силенну часу: він шукає дівчину, яка зможе зіграти своє власне життя. Це триває не один місяць. Це триває не два місяці.

Звичайно, можна було піти прозорим шляхом: запросити на зйомки яку-небудь відому голлівудську красуню, попросити її не фарбуватися тижнів зо двоє і поводитися трохи незграбно. Можливо, Хіларі Суонк підійшла б ідеально, але ви мене, здається, трохи недозрозуміли, тобто ви не зрозуміли того режисера, який хотів зняти фільм, що нічого не вартий. Це був би фільм, бюджетом якого, імовірно, були б якісь сто тисяч доларів, коли ви розумієте, про що я. Це фільм про те, як ця дівчина, що нікому не відома і нікому не потрібна, просто ходить туди-сюди. Але завдяки цьому туди-сюди світять на небі зорі і сонце підіймається на сході.

Звичайно, можна було запросити Хіларі і сказати їй, знаєш, дорогенька, від тебе цього разу не вимагають нічого особливого: будь напруженою, стриманою і зосередженою. Уяви собі, що ти перманентно граєш у шахи, Бог любить і тебе, і твою суперницю, вас обох однаково, тому ти й гадки не маєш, хто виграє сьогодні, і так щодня. Уяви собі, що ти мало знаєш свого батька.

Але це буде зовсім не те, і хлоп, який працює в цьому втіленні режисером, надзвичайно чітко це розуміє. Спочатку він шукає її вулицями міста.

***

Да, я много читала о том, что Бог не дает человеку желаний без возможности их реализации. Иначе зачем это было бы Ему нужно.

Я рассказывала вам о своей самой большой шахматной победе? Кажется, нет. Мне было 12. Я вышла в финал своей страны в возрасте 1981 год и моложе. Соревнование проходило в прекрасном старинном городе. Меня сопровождала бабушка, которая пользовалась неизменно высокой популярностью и уважением.

Мы, как обычно, тянули жребий, на следующий день был первый тур. Мне очень не хотелось выступить неудачно. Я играла с неплохой девчонкой, она пыталась вывести меня из себя, жалкий трюк. Когда я чувствовала, что дела идут не так, как надо, я выходила из зала и молилась. Я читала 90 псалом, это было всего лишь первенство моей страны по шахматам в соответствующем возрасте, как и вся жизнь — это всего лишь первенство воплощения.

Я разделила 1–3 места с двумя девочками, одна из нас по рассчитанному коэффициенту заняла первое место. У меня и Т. Кл. было всего поровну. Мы обе проиграли только победительнице, а друг с другом сыграли вничью. Всех остальных опять-таки мы обе выиграли.

Нам назначили матч, который должен был проходить на спортивной базе вблизи столицы моей страны. Это была очень уютная база, была зима. Мы должны были играть 4 партии, чтобы выяснить, кто из нас поедет в Венгрию.

Первую партию я выиграла. Шахматистам, не знаю, как остальным спортсменам, не рекомендуются эмоции, слишком положительные в том числе. Поэтому на занесенной снегами спортивной базе мне ничего не оставалось (телевизор нежелателен, книги нежелательны), как все-таки найти какую-то книгу у своего тренера, это была написанная кем-то история жизни Паганини. Я запомнила то, что Паганини любил скрипку с детства, но отец заставлял его играть насильно, и мальчик играл назло. С трудом представляю себе, как кто-нибудь заставляет меня писать.

***

Він шукає її по кав'ярнях та барах, він бігає по забігайлівкам, він одержимий ідеєю знайти людину, яка носить у собі його таїну, його думки, його задум та його каннську гілку. Він ходить вулицями міста і боїться, що ця дівчина йде по протилежному боці вулиці у протилежний бік. Йому спадало на думку телефонувати за усіма номерами телефонного довідника.

У нашому світі хтось будує будівлі та споруди, хтось планує бюджет країни на найближчі 500 років, а він шукає людину, яка мислить думками, що цікавлять його. Начебто не можна заплатити акторові і сказати — думай ось це. Існує невеличка відмінність. Вона ТАК думає вже давно, вона живе з цими думками, і в неї уже давно відповідний вираз обличчя.

І от одного разу, а він впевнений, що все ж таки, мабуть, вона мешкає у Техасі, він прямує туди. Він просто приходить на закинуту Богом радіостанцію у Техасі, говорить діджею, гей, хлопче, мені потрібен прямий ефір, я тобі заплачу. Слухай, чуваче, я щойно поставив класну музику, нащо тобі прямий ефір, давай розслабимемося. Ні, ти не зрозумів, говорить режисер, мені не потрібна медитація, мені потрібний прямий ефір.

Добре, тобі це обійдеться у…

Він сідає, одягає навушники на голову, дивиться прямо перед собою і каже. Доброго вечора.

***

Вторая партия закончилась вничью.

Вечерами я готовилась вместе с тренером к следующей партии, впрочем, это длилось не очень долго, и остальное время я гуляла, вокруг росли сосны, я была живым ребенком в перерывах между своей игрой. Когда я играла, на моем лице ничего не отражалось. Мне не хотелось выказывать ни предвкушения победы, ни досады от плохого хода, точнее, я понимала, что не стоит этого делать.

Третью партию я проиграла, играя белыми. Я всегда более уверенно чувствовала себя, когда играла белыми, думаю, что не только я. Поэтому такой исход не предвещал ничего веселого.