Читати книгу - "Кривавими слідами"

Дитина міцніше притисла ведмедика. Вона мужньо боролася зі сном. А ще – не відводила погляду від Власти.

– Після роботи ми з Крістіною вирішили поїхати в «Екватор»[16]. Хотіли розважитися. Загулялися і затрималися, – Ілона всміхнулася, щоправда, скорше Крістіні, ніж Власті. Дівчинка теж усміхнулася у відповідь.

– Туди ви доїхали нормально?

– Усе було добре. Принаймні я нічого не помітила.

– Хто був за кермом?

– І туди, і назад кермував Руслан.

– Коли ви відчули, що з машиною щось негаразд?

– Зовсім скоро, як виїхали з «Екватора». Руслан відчув. Та ми подумали, що здається. Тільки в листопаді «перевзували» машину та перевіряли її технічний стан. Та і брат управний водій. Думаю, якби за кермом була я, усе б закінчилося не так добре.

– Хтось знав, що ви плануєте до «Екватора»? – поцікавилася Власта.

Ілона Вітторіно стенула плечима.

– Руслана знала. Це моя гарна знайома. Дизайнер. Винаймає приміщення в тому ж офісному центрі, що і я. Хто ще… Ну, Артем Бойко. Я пропонувала їм із Іванкою поїхати з нами, вони погодилися. І малого взяли. Їхній син старший за Богданка. Свого я поки лишаю вдома з нянею.

– А де вони зараз? – запитала Власта.

– Іванка нездужала, тож вони поїхали раніше.

– А Волошко чи Ковальчук могли знати? – поставила Власта надзвичайно важливе для неї запитання.

– Особисто я їм про це не казала, – відповіла Ілона. – Але могла розповісти Руслана… А взагалі… будь-хто може знати. Я вчора викладала в Інстаграм наші плани на сьогодні. А ввечері з «Турбіни»[17] закинула купу фото нашого відпочинку. Знали всі, хто стежить за мною, – резюмувала жінка.

– Волошко стежить? Чи Ковальчук.

– Поняття не маю, чесно кажучи, – відрізала дружина Мáрко Вітторіно. – Та не здивуюся, що на сторінку до мене Волошко заглядає. Є в мене таке відчуття, – криво всміхнулася.

– Вам іще довго? – утрутилася в розмову лікарка швидкої. – Ми б уже їхали. По-перше, у нас купа роботи, по-друге – дитину треба обстежити.

– Якщо потрібно, я можу завтра зранку підійти до вас на роботу. Чи, певно, у вас завтра вихідний? – згадала Ілона, що наступного дня неділя.

– Підходьте, – твердо сказала Власта. Жінка навіть не сумнівалася, що Скляр ні за яких обставин не захоче відтягувати спілкування з Ілоною Вітторіно до понеділка. Він хоч і мудак, а на роботі своїй здвигнутий. – Ось вам мій номер телефону, – вона записала в блокноті, вирвала листочок і передала потерпілій. – Наберіть мене завтра вранці, коли вам буде зручно. Я скажу, куди йти. Але точно треба буде підходити на Пушкіна.

– Коли зроблять перевірку машини?

– Якомога швидше. Із цим зволікати ніхто не буде, – запевнила патрульна, хоч насправді достеменно не знала, коли поліція матиме результати експертизи. Та була переконана, що Єгор проконтролює процес. – Ну, поки що все. Рада, що з вами все добре. Сподіваюся, обстеження нічого не виявить, – Власта підморгнула Крістіні. – Завтра поспілкуємося.

Власта вже було зібралася вийти зі швидкої, як відчула якийсь м’який доторк.

– Ти мені знову даєш Балу? – запитала в Крістіни, яка вкотре за сьогодні простягла їй іграшку.

Дитина притисла ведмедика до себе. Незграбно маленькими рученятами спробувала розірвати іграшку на спині.

– Крістіно, що ти робиш? – здивувалася Ілона.

Дитя не відповіло. Натомість спробувало докласти більше зусиль. Та їй не вдавалося порвати тканину, хоч сякий-такий тріск і чувся.

– Крістіно, припини негайно! Це ж твоя улюблена іграшка. Що ти робиш?

Власта потяглася до ведмедика. Дівчинка недовірливо глянула на патрульну.

– Він уміє говорити, – проказала дитина.

Уперше Власта почула, що в Крістіни у вимові проскочив іноземний акцент. «Вона хвилюється. Дуже», – здогадалася патрульна. Взяла в дівчинки іграшку. Швидким рухом розірвала тканину на спині по шву. У її руках іграшка порвалася напрочуд легко. «Тут було зашито», – упевнено сказала сама собі поліцейська. А те, що вона побачила вже за мить, лише підтвердило її здогад.

– Він уміє говорити, – знову повторила Крістіна. – Так тато казав про Балу.

З іграшки Власта вийняла акуратно складений аркуш паперу формату А4. Розгорнула. І відразу зрозуміла, що дівчинка має на увазі. Так, цей документ самим лише своїм існуванням «розповів» чимало.

А головне, тепер Власта навіть не сумнівалася в тому, хто організатор убивства Мáрко Вітторіно.

* * *

Неділя, 27 січня 2019 року. 12:55

Власта виявилася права. Єгор не мав ані найменшого бажання відкладати зустріч з Ілоною Вітторіно. Особливо після того, що вони дізналися вночі. І вже тим паче доклав усіх зусиль, аби якомога швидше отримати звіт щодо автівки Ілони Вітторіно.

Машину і справді зіпсували навмисне. Поліція встановила, що сталося це під час перебування в «Екваторі». Камери спостереження на парковці зафіксували невідомого, що крутився поблизу автівки. Хоч особу встановити не вдалося (чоловік був у куртці та капюшоні), проте не лишалося жодних сумнівів стосовно його мети перебування поряд зі сріблястою Skoda. Більше того, Єгор підозрював, що цієї ночі вбити хотіли саме дівчинку. Звідки вбивця дізнався, що в її іграшці такий вагомий документ, слідчий поки не встановив. Та був переконаний, що це лише питання часу.

Уранці він сам зателефонував Ілоні й розповів, куди підходити, щоб поспілкуватися. Жінка прийшла не сама, із кузеном. Дівчинку вони вирішили залишити вдома з меншим братом та нянею. На роботі Скляр сповістив усе, що вдалося дізнатися. Із властивою йому безцеремонністю наполіг на тому, щоб поспілкуватися з Крістіною. Ілоні Вітторіно та її кузену нічого не лишалося, як прийняти вимогу поліцейського.

Єгорові потрібно було поставити дівчинці всього кілька запитань. Від них залежало те, чи зможе він отримати дозвіл на арешт свого головного підозрюваного. Та тут слідчого спіткала невдача. Крістіна сповістила, що ніхто, крім неї, не знав, про те, що документ схований у її іграшці. Якби вона сказала, що вбивці було відомо про документ, відпали б усі питання. Тоді звідки той дізнався?

Поцікавився, чи буває так, щоб Крістіна кудись ходила без Балу. Дівчинка впевнено заперечила. Тільки одного разу ледь не забула його в Артема Бойка, проте вони з батьком майже відразу згадали й повернулися, щоб забрати.

Чому вона не повідомила про документ раніше? Тато зашив його у ведмедика і просив нікому не розповідати. Точніше, можна було розказати лише тій людині, якій Крістіна довірятиме. Тато сказав, що інтуїція їй підкаже, кому можна відкрити секрет.

«А мені, отже, не довіряєш», – мовив подумки Єгор. І вкотре подумав про те, що з тим успіхом, який Власта має в дітей, їй краще б