Читати книгу - "Артеміс Фаул. Зрада Опал, Йон Колфер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Найбільшою несподіванкою для нього стали бажання допомогти друзям-ельфам і сум, який він відчув, коли дізнався про смерть Джуліуса Рута. Артеміс уже знав, що таке втрата: він уже втратив і знайшов усіх своїх близьких. Смерть Джуліуса була такою ж болючою. Прагнення помститися за командира і зупинити Опал Кобой виявилося сильнішим, ніж кримінальні схильності.
Артеміс сам собі посміхнувся. Схоже, добра мотивація сильніша за погану. Хто б міг подумати?
Група зібралася навколо центрального голографічного проектора. Холлі припаркувала транспортер у другорядному підйомнику, ближче до поверхні.
Батлер так і сидів навпочіпки, ельфійський корабель для нього був замалий.
— Ну, Артемісе, що ти знайшов? — запитав охоронець, намагаючись схрестити свої кремезні руки, не збивши з ніг нікого з малих.
Артеміс активував голографічну анімацію, і посеред кімнати почала повільно обертатися модель. Розріз Землі від кори до ядра. Артеміс озброївся лазерною указкою і почав брифінг.
— Як бачите, від поверхні Землі до її ядра приблизно тисяча вісімсот миль.
Рідкий зовнішній шар ядра вирував і пузирився розтопленою магмою.
— Проте людству досі так і не вдалося проникнути нижче, ніж на дев’ять миль. Щоб зануритися глибше за кору, потрібно використати ядерні боєголовки або велику кількість динаміту. Вибух такої потужності може спричинити зрушення тектонічних плит Землі та привести до землетрусів і цунамі по всій планеті.
Мульч, як завжди, щось жував. Що саме, ніхто не знав, бо він іще годину тому спустошив усі шухляди. Та й розпитувати не хотілося.
— Не схоже, що це добра новина.
— Зовсім не схоже,— погодився Артеміс.— Саме тому теорію стосовно вкритого залізом зонду так і не втілили в життя. Аж до сьогодні. Вперше ця думка спала громадянину Нової Зеландії, професору Девідові Стівенсону. Власне, вона просто геніальна, хоча й непрактична. Потрібно вкрити зонд-робот ста мільйонами тон розтопленого заліза. Залізо потече у розколину, яка утвориться після вибуху, і навіть закриє за собою ту розколину. Через тиждень зонд досягне ядра. Залізо поглине зовнішній шар ядра, а робот поступово розпадеться. Увесь процес абсолютно не шкодить середовищу.
На проекції Артемісові слова перетворювалися на картинки.
— А чому залізо знову не зтопиться? — поцікавився Мульч.
Артеміс здивовано підняв тонкі брови.
— Зтопиться? Велика маса рудного тіла вбереже його від затвердіння.
Холлі підвелася і зробила крок у проекцію, уважно вивчаючи рудне тіло.
— Фоулі має про все це знати. Люди не можуть тримати в таємниці щось настільки велике.
— Так,— кивнув Артеміс і відкрив другу голографічну проекцію.— Я пошукав у базі даних і знайшов ось що: Фоулі створив кілька комп’ютерних симуляцій, понад вісім років тому. Він зробив висновок, що найкращий спосіб боротьби із цією загрозою — передача хибної інформації щодо всіх тих роботів-зондів, яких посилатимуть. Таким чином, люди були переконані, що зонди просто провалюються на кілька сотень миль у рудне тіло, і воно твердішає. І кожна помилка коштувала чимало.
Комп’ютерна симуляція показала, як передають інформацію з Небесного міста до металевих зондів. Над землею карикатурний чоловічок-учений почухав голову і розірвав свої записи.
— Дуже забавно,— похвалив Артеміс.
Батлер роздивився голограму.
— Я брав участь у достатній кількості операцій, щоб зрозуміти, що в цій стратегії існує велика дірка, Артемісе.
— Невже?
Батлер піднявся на коліна, провів по траєкторії зонду пальцем.
— А що, як зонд потрапить до одного з підйомників Народу? Щойно він проб’є стіну, можна вважати, що потрапив на експрес до Небесного міста.
Артеміс лишився задоволеним такою спостережливістю охоронця.
— Так, звісно. Саме тому напоготові завжди стоїть надзвуковий транспортер-перехоплювач, готовий відвернути масу розтопленого заліза, якщо в тому виникне потреба. За всіма людськими проектами спостерігають, і якщо вони вважаються загрозою, їх тихо саботують. Якщо це не спрацьовує, під розтоплену масу підводять геологічний модуль ЛЕП і кількома прицільними зарядами спрямовують залізо в інший бік. Рудне тіло рухається в новому напрямку, і Небесне місто врятоване. Звісно, ця апаратура іще жодного разу не застосовувалася.
— Є іще одна проблема,— зауважила Холлі.— Мусимо враховувати втручання Опал. Вона явно допомогла Джованні Зіто пройти крізь кору, може, навіть ельфійським лазером. Можна припустити, що вона і зонд удосконалила, тож фальшиві сигнали Фоулі робот не сприймає. Отже, її план — привести зонд до Народу. Але як?
Артеміс запустив третю голографічну анімацію, закривши перші дві. Це була тримірна проекція ферми Зіто «Земля» і кори з мантією під нею.
— Ось що я думаю,— сказав він.— Зіто з допомогою Опал розтопить рудне тіло ось тут. Воно почне опускатися зі швидкістю п’ять метрів за секунду до земного ядра і, дякувати Кобой, передаватиме точні дані. Тим часом Фоулі вважає, що його план працює
ідеально. На глибині ста шести миль маса металу підходить дуже близько до головного підйомника Е7, що веде до Південної Італії. Вони йдуть паралельно сто вісімдесят шість миль, а тоді знову розходяться. Якщо Опал проб’є розколину між цими двома тунелями, залізо потече шляхом найменшого опору і потрапить до підйомника.
У Холлі підкосилися ноги.
— До підйомника і прямо до Небесного міста.
— Саме так,— погодився Артеміс.— Цей підйомник спускається по діагоналі на тисячу двісті метрів і закінчується за п’ятсот метрів від самого міста. В порожньому тунелі рудне тіло може розвинути таку швидкість, що знищить добру половину міста. А те, що лишиться, почує весь світ.
— Але ж у нас зміцнені стіни! — запротестувала Холлі.
Артеміс знизав плечима.
— Холлі, немає такої сили на землі чи під нею, яка могла б зупинити сто мільйонів тон розтопленого гематиту на великій швидкості. Усе, що трапиться на його шляху, буде знищено. Більша частина заліза поверне і потече тунелем далі, але й того, що витече, буде достатньо, щоб знищити зміцнені стіни.
Усі присутні подивилися, як на комп’ютерній симуляції Артеміса розтоплене рудне тіло зносить захисні конструкції Небесного міста, і всі електронні сигнали ельфів підхоплюються зондом.
— Ви бачите, що втрати становлять п’ятдесят вісім відсотків,— сказав Артеміс.— А може, і ще більше.
— Як Опал може це зробити, щоб її не засікли датчики Фоулі?
— Дуже просто,— відповів Артеміс.— Вона влаштовує спрямований вибух на глибині шістсот шість миль. Таким чином, коли Фоулі його зареєструє, буде вже запізно щось робити.
— Тож нам потрібно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Артеміс Фаул. Зрада Опал, Йон Колфер», після закриття браузера.