Читати книгу - "Випадкова наречена, Поліна Креп"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ось переживемо завтра, закриємо всі ділові питання та почнемо наші стосунки з початку.
Так, а куди краще запросити Олю на побачення? Пафосний клуб вона не оцінить. Їй подобається природа. Тоді катання на конях? Політ на повітряній кулі? Чи краще класика – прогулянка, кіно, ресторан?
Сподіваюся, вона дозволить поцілувати себе.
Дивлюся, з яким ентузіазмом Оля оглядає книжкові полиці.
Облом, Тео. Вона точно з тих дівчат, які не цілуються на першому побаченні.
Чорт, я хвилююсь, як підліток.
Хвилини в компанії Олі пролітають непомітно, і ось я вже підводжу кошеня до її кімнати. Все – підстави затримувати дівчину закінчилися. А мені хочеться, аби вони були.
– Може повечеряємо разом? Я знаю один затишний ресторанчик. Невеликий, але вид на захід сонця звідти приголомшливий. Як ти любиш, – чекаю на її відповідь з незвичним тремтінням всередині.
Хитає головою.
– Ти говорив завтра складний день.
– Це правда.
– Я хочу лягти раніше. Втомилася і все це хвилювання, – змахує тонкою рукою з милою родимкою.
Киваю, згадуючи інцидент у школі, пошуки Кості, зустріч із Максом. Так, мабуть, на сьогодні досить вражень.
Оля заправляє пасмо волосся за вушко. Маленький цвяшок сережки гіпнотизує блиском.
Зависаю, роздивляючись обличчя дівчини. Ось тут у неї збираються ледь помітні зморшки від тривоги. Ось тут проступає ямочка від посмішки. А тут розквітає рум'янець, коли я натякаю на якісь дурниці.
Болісно шукаю привід торкнутися гладкої шкіри. Але я дав слово – тільки коли сама попросить.
Оце я встряв!
Злюсь на себе за нестриманість, але не можу чекати невідомо скільки побачень, щоб знову обійняти Олю. Тому скидаю єдиний козир:
– Ти просила показати прийоми самозахисту.
– Так.
– О восьмій приходь у спорт зал.
- Він тут є?
– Так, на нижньому поверсі. Дядько обладнав, коли я захопився боротьбою. Одягни щось зручне.
Хмурить бровки, недовірливо оглядає мене своїми блакитними планетами очей. Ну ж бо, Олю, погоджуйся. Обіцяю майже не користатися становищем тренера.
– Добре, – задирає свій маленький носик.
Моя дівчинка! Все, Теодоре, житимеш сьогодні. Щосили стримую шалену посмішку.
– Я прийду. Бо хочу навчитися захищати себе від негідних чоловіків, – різко розвертається, обдаючи мене хвилею шовковистого волосся, і зачиняє двері.
Ух! В образі «строга училка» вона просто вогонь.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Випадкова наречена, Поліна Креп», після закриття браузера.