Читати книгу - "Між нами контракт, Кетрін Огневич"

Розділ 19

Влад

Чесно кажучи, решту часу ми провели в тиші. Крістіна перебралася назад на своє місце і милувалася краєвидом із вікна, а потім задрімала. Я накинув на неї ковдру, яка лежала в дальній частині крила літака. Навіть вже розмірковував над тим, щоб перенести її в спальню, яка розташовувалася в дальній частині крила, але потім передумав.

Важко було передбачити, якою буде її реакція, коли вона прокинеться і зрозуміє, що опинилася в іншому місці. Особливо з огляду на той факт, що вона поводилася зовсім не так, як я очікував. Так, звісно ж, Крістіна була на нервах і страшенно незадоволена розвитком подій, що вже казати про снодійне... І все ж таки вона здивувала мене, коли сказала, що ми б могли просто поговорити, і щось придумати.

Коли ми нарешті приземлилися, нас зустрічав один зі знайомих Артура, про якого він розповідав під час поїздки. Мені страшенно пощастило, що в мене є такий друг! Не знаю, що б я робив, якби він не запропонував на деякий час винайняти нам один із будиночків, який здають його батьки, оскільки вони вже тривалий час займаються готельним бізнесом. Коли він запропонував мені цю ідею, я був у захваті й одразу ж погодився.

Бляха, це було значно краще, ніж те, що пропонував батько! 

Я впевнений, що якби ми з Крістіною опинилися на Балі, за нами по п'ятах стежили б його охоронці, які не відходять від нього ні на крок. А мені це було ні до чого. Ніщо не має завадити мені реалізувати мій план. Звичайно ж, будуть наслідки, але я розберуся з ними вже потім.

Зрештою, не щодня в планах спокусити власну дружину, еге ж?

Крістіна одразу завела розмову з чоловіком, який виявився охоронцем, і нас повели до нашого будиночка. Нам пощастило, що нам дістався будиночок, віддалений від острова і з'єднаний із пляжем вузеньким дерев'яним містком, де ми цілком могли насолодитися товариством одне одного, і ніхто нам не завадить.

Що стосується будинка, то я був просто в шоці. Артем не казав, що тут так класно! Сам по собі будиночок був невеликим, у ньому було всього три кімнати — дві спальні і вітальня, поєднана з кухнею. Але здивував мене не дизайн кімнат, а дещо інше. Частина підлоги чудової хатинки була виконана зі скла, тож, сидячи за столиком і потягуючи ранкову каву, заодно можна спостерігати, як прокидається океан.

Вам коли-небудь доводилося спостерігати за різнокольоровими кораловими рибами крізь прозору підлогу затишної спальні? Мені от ні, тому я був до біса здивований, коли побачив усю цю красу під ногами! 

Хоча з іншого боку було трохи страшнувато. Підлога зроблена зі скла, раптом випадково її розіб'ють? Що тоді робити? Очікувати океанський потоп? Гаразд, про це буду думати потім.

Я дивився на дівчину, яка із захопленням розглядала підлогу в себе під ногами. Охоронець щось казав мені про те, що він буде на сусідньому острові, до якого можна дістатися на катері, пришвартованому біля причалу коло нашого будиночка. А також дав свій Вайбер, щоб із ним можна було вийти на зв'язок. Після цього він пішов, залишивши нас наодинці.

— Якщо що, я займаю останню кімнату по коридору! — крикнула Крістіна, ховаючись у сусідньому коридорі, залишаючи мене з нашими сумками посеред вітальні. Ну-ну, подивимося, як довго ми зможемо ділити кімнати нарізно...

Я відніс свої речі до спальні, що була неподалік від її кімнати, а потім постукав у двері й зайшов усередину. Крістіна вже валялася на ліжку, і з цікавістю роздивлялася краєвид за вікном, де був океан. У її кімнаті були скляні двері, які вели на пляж, чим вона точно скористається. Ну, або я змушу її підняти свою дупу з ліжка і піти зі мною позасмагати на шезлонгах.

— Ну що, як тобі будинок? — запитую я дівчину, і вона тут же обертається, щоб подивитися на мене.

— Приголомшливий! Упевнена, що на Балі навряд чи так само гарно, як тут... — мрійливо зітхає Крістіна, і знову повертає свій погляд до океану за скляними дверима. 

— Що ж, радий, що тобі подобається. Чим хочеш зайнятися?

— Ну, спершу мені треба розібрати речі... 

— Гаразд, тоді не буду тобі заважати, — кажу я з посмішкою, подумки уявляючи, як вона виявить купу спідньої білизни у своїй сумці, і йду. Щойно я опиняюся у своїй кімнаті і зачиняю за собою, одразу лунає крик Крістіни.

— Жданов, якого біса у мене тут стільки нижньої білизни?!

Крістіна

Варто було мені відкрити мою сумку, як з моїх губ одразу зірвався крик. Чорт забирай, навіщо він поклав у мою сумку стільки білизни? Він що, сподівається, що йому щось перепаде?

Ну вже ні, Жданов, хріна з два. Я так легко тобі не дамся!!!

Я зі злістю розпихаю всі речі по шухлядах комода, і готова порвати Жданова на шматки. Він практично поклав ті речі, які я не люблю носити, особливо при комусь. Я звикла тягати до біса короткі джинсові шорти по дому, коли мене ніхто не бачить, а не крутити задом перед якимось дурнем, на кшталт Жданова. Ну, він у мене потанцює!

Я йому влаштую солодке життя. Ар-р-р-р!

Сяк-так впоравшись із гнівом, що охопив мене, я переодяглася в білу бавовняну спідницю, яка була єдиною нормальною річчю, яка водночас не оголювала напоказ мою дупу. Одягнувши бузковий топ на тонких лямках, я оцінила своє відображення в дзеркалі на стіні критичним поглядом, і важко зітхнула.

Боже, ну чому мені так не щастить? Чому я мала вийти заміж за цього кретина?

Чому кретин, запитаєте ви? Та тому що по-іншому ніяк його і не назвеш! Хоча в мене в запасі була ще парочка лагідних... Як можна ще назвати людину, яка уявила себе самовпевненим цапом, сподіваючись, що він зможе мене спокусити на клятому острові, на який мене вивезли без моєї згоди?

Єдине, що мене порадувало, що він додумався кинути в сумку мою електронну книгу. Тільки через це мені не хотілося відлупцювати його, їй богу. Взявши із собою книжку, я вийшла через скляні двері, які вели прямо до пляжу, де я пригледіла парочку шезлонгів. І знаєте, що? Цей недоумок уже був там!!!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍