Читати книгу - "Рубінова тінь минулого, Анна Ліє Кейн"

25

Через кілька хвилин після того, як поїзд покинув перон і почав швидко набирати хід, я трохи заспокоїлася, але нічого виразного відповісти Геррі так і не змогла.

Вокзал змінився на кабінет в одну швидку мить.

- Ми повернулися! - вигукнув Геррі, вискакуючи з моїх рук.

- Ні! - пролунав поруч приголомшений вигук. - Так не мало статися!

Наріне була надто розгублена тим, що сталося. Вона дивилася на свої руки, ніби все ще тримала на них чоловіка, що спливав кров'ю. Погляд її очей був майже безумним.

Я швидше піднялася на ноги, викинула вперед руку і видихнула заклинання.

Енергія, що зірвалася з моїх пальців, відкинула дівчину убік. Вона влетіла боком у шафу. З верхніх полиць посипалися книги.

Я ж кинулася бігти геть. Коридором, у якому навіть наткнулася на кількох працівників, а потім сходами вниз.

- Куди ми біжимо? - обурено питав Геррі. - Ти мені взагалі поясниш, що відбувається? Чи я в тебе тепер замість нашийної хустки буду?

- Поясню, пізніше, - пообіцяла, вискакуючи на вулицю. Понеслася у бік будівлі, де проходила зустріч демонів, на яку вирушив Дорайн. Встигла заскочити в хол, швидко озирнулася в пошуках когось, хто зможе мені підказати, за якими дверима зібралися високопоставлені гості.

Цієї миті ноги ніби зв'язали мотузкою і смикнули. Злякано скрикнувши, звалилася на мармурову підлогу. Вдарилася ліктями, але одразу ж перекинулася на спину, дивлячись на Наріне, що насувається на мене. Її очі світилися червоним.

- Нічого у вас не вийшло, - прошепотіла, намагаючись відповзти якомога далі.

- Якби ти не втрутилася...

Наріне змахнула рукою, на пальцях затанцювало чорне полум'я. Але навіть атакувати вона не встигла, як із моєї руки зіслизнула знайома змійка. За мить переді мною вже розкрив каптур демонічний Страж.

- Наріне, відійди від неї! - голос Дорайна прозвучав впевнено і жорстоко.

Демониця здивовано завмерла. Глянула на Стража, потім на Дорайна, що наближався, а тільки після цього розгублено подивилася в мої очі. Її губи здригнулися в гіркій усмішці, а полум'я над рукою згасло.

- Схоже, це не змінити, - прошепотіла ледве чутно.

Мене смикнули наверх сильні руки. Запах сандала звично огорнув і занурив у відчуття спокою. Геррі стрибнув мені на плече і поскаржився Дорайну.

- Вона нас у минуле закинула. На Шеданський вокзал! Хвостом відчуваю, мало статися щось погане!

Наріне продовжувала дивитися мені в очі. Тільки ми з нею знали, що сталося насправді. Пам'ятали кілька днів, що я провела в іншому часі.

Дорайн міцніше обійняв мене, ніби ладен був укрити від будь-якої небезпеки. А в мене перед очима постала страшна картина з кабінету у Міністерстві Підглядань. Прикрила очі, відганяючи ману. Не було. Цього не було.

Наріне позадкувала, а з-за моєї спини пролунало питання.

- Що тут відбувається?

Від цього голосу я навіть здригнулася. Скоріше визирнула з-за Дорайна і посміхнулася. До нас наблизився похмурий Моріар. За ним із зали вийшли інші демони. На мене здивовано косилися Загір та Крайт, Айра навіть підійшла ближче, невпевнено подивилась на Наріне.

Дівчина раптом обернулася до Аргала, глянула в очі, але нічого говорити не стала. Підібгала губи й розвернулася. Але піти не змогла. Парадні двері відчинилися і в хол увійшли п'ятеро. Наріне зблідла, а я закусила губу і стиснулася. Дорайн відчув мій страх і відразу заслонив мене собою. Золотий Страж звивався біля моїх ніг. Новоприбулі уважно озирнулися, блиснули емблемами Міністерства Зовнішньосвітової розвідки.

-Та що сталося врешті-решт?! - спитав Моріар ат Катара, висуваючись уперед. За ним напружено йшов його головний конкурент на виборах - Х'юго ат Лагруні. Він з острахом косився то на дочку, то на слідчих. Аргал ат Коріус, навпаки, відійшов трохи далі в тінь. - Що тут забули люди з Міністерства Підглядань?!

- І я радий бачити тебе живим, - глузливо пирхнув Фідель ат Гроулі. Саме цей демон звів мене з Моріаром у тій реальності. Чоловік глянув на мене і ледь помітно кивнув головою. Містер ат Катара не встиг обуритися чи щось спитати. Вперед зробила крок жінка:

- Спеціальний відділ часових аномалій. Мене звуть Румія Хінок, - жінка розгорнула магічне посвідчення, а потім обернулася до мене: - Ви вчинили злочин, міс Міон. Подібні переміщення у часі поза законом.

- Які ще переміщення? - прогарчав Дорайн, притримуючи мене рукою. Інші демони напружилися. Тільки Наріне стояла з відчуженим виразом обличчя, ніби вже готова була прийняти будь-яку долю.

Румія ніби не помітила ні гніву Дорана, ні атмосфери, що згустилася, і продовжила:

- Але, враховуючи, що комісія у вашій справі ухвалила повернути лінію подій до первісного вигляду, вам буде призначено штраф та місяць виправних робіт. Просимо вибачення за затримку в розслідуванні.

Тільки цієї миті змогла спокійно видихнути й опустити голову. З плечей ніби звалився тягар страху і провини, що лежав на них.

- А нам хтось пояснить, що сталося?! - обурився Геррі. Ткнув кігтем в Наріне й заторохкотів: - Ця божевільна за нами стежила! Потім штовхнула в якусь відьомську пентаграму! І ми одразу на вокзалі опинилися! А якби ми перебіг історії змінили, га?!

Румія глузливо глянула на Геррі. Я скоріше схопила куницю і закрила йому рота.

- Поясніть нам ситуацію, будь ласка, міс Хінок! - продовжував хмуритися Моріар.Попри мої побоювання, жінка заговорила:

- Міс Наріне ат Лагруні, переслідуючи особисті мотиви, змогла підстерегти міс Міон у будівлі Міністерства. Вона повернула її у часі на момент загибелі батьків. Елері Міон не дотримувалася при цьому правил поведінки у спотвореному часі та створила іншу реальність.

Дорайн здивовано обернувся, заглядаючи мені у вічі. Я тільки підібгала губи та відвела очі. На плече у заспокійливому жесті лягла рука Айри.

Румія повернулася до Аргала:

- Містер ат Коріус, ви звинувачуєтеся у пособництві Наріне ат Лагруні.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍