Читати книгу - "Покохай мене, Стефанія Лін"

Голос, який вже сьогодні чула, лунає зовсім близько. Тільки цього разу він сповнений іншими емоціями: спокійний, добрий, чутливий. 

— Іноді варто пропустити біль крізь себе, а потім намалювати йому крила. Тоді він може полетіти геть, а ти вільною зможеш стати.

З подивом скошую погляд на Андрія. Ніяких усмішок, ніяких натяків у золотих очах. Тільки спокій, рівновага, співчуття. Нічого не відповідаю. Не можу і…не хочу.