Читати книжки он-лайн » Сучасна проза 📚📝🏙️ » Смерть бере відпустку, Жозе Сарамаго

Читати книгу - "Смерть бере відпустку, Жозе Сарамаго"

29
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 52
Перейти на сторінку:
закид не почав защеплюватися в головах, ми без зволікань ствердимо, що смерть не лише заплатила повну суму, вказану таксометром, а й не забула дати чайові. Що ж до походження грошей, коли воно ще й надалі цікавить читача, то досить буде сказати, що вони взялися звідти ж, звідки й темні окуляри, тобто з черезплечної торбинки, не відомо-бо про жодні засадничі перепони, які унеможливлювали б появу другої речі звідти, звідки вже з’явилася перша. Могло, звісно, трапитися так, що гроші, якими смерть заплатила за поїздку таксівкою та платитиме за квитки на концерти, а також за готель, де зупиниться на кілька днів, уже виведені з обігу. Нам-бо не первина буде лягти спати з одними грішми, а прокинутися з іншими. Та все ж треба радше гадати, що ці гроші повноцінні й передбачені чинним законодавством, або ж іще, з огляду на всім відомий смертин хист підманювати людей, що водій таксівки, не помітивши ошуканства, взяв від жінки в темних окулярах банкноту не з цього світу чи принаймні не з цієї епохи, з портретом президента республіки замість високошановного та знайомого обличчя короля. Театральна каса оце якраз відчинилася, смерть заходить до неї, всміхається, дає на добридень і просить дві ложі першого класу, одну на четвер, другу на суботу. У розмові з касиркою вона наполягає, що на обидва випадки їй потрібна та сама ложа, причому, голов­не, вона має бути розташована якнайближче до правого краю сцени. Смерть недбало сунула руку в торбинку, витягла гаманця й подала банкноти в достатній, на її думку, кількості. Касирка повернула решту, Тримайте, сказала вона, сподіваюся, що вам сподобаються наші концерти, ви ж, мабуть, до нас уперше, принаймні я вас не пригадую, а пам’ять на обличчя в мене прекрасна, я жодного не забуваю, хоча то правда, що окуляри дуже міняють людям обличчя, особливо темні, як оце ваші. Смерть скинула окуляри. А тепер яке враження ви маєте, Маю певність, що ніколи раніше вас не бачила, Може, тому, що особа, яка перед вами стоїть, моя теперішня, ніколи не потребувала купувати квитки на концерт, декілька днів тому я мала приємність бути присутньою на репетиції оркестру, й мене ніхто не помітив, Я не розумію, Нагадайте мені, щоб я вам одного дня пояснила, Одного дня, це коли, Неминучого дня, Не лякайте мене, Смерть усміхнулася своїм осяйним усміхом і запитала, А по щирості, вам здається, що мій вигляд може когось настрашити, Яка дурниця, я зовсім не те хотіла сказати, Тоді робіть, як я, всміхайтеся й думайте про щось приємне, Концертовий сезон триватиме ще місяць, Яка гарна новина, можливо, ми ще побачимося наступного тижня, Я завжди тут, майже на правах театральних меблів, Не хвилюйтеся, я б з вами зустрілася, навіть якби вас тут не було, То я тут на вас чекатиму, А я обов’язково прийду. Смерть помовчала, а тоді запитала, До речі, у вашій родині хтось отримав фіолетового листа, Від смерти, Так, від смерти, Хвалити бога, ні, але в одного з сусідів завтра закінчується його тиждень, він у такому розпачі, що дивитися боляче, Що поробиш, життя, воно таке, Ваша правда, зітхнула касирка, життя, воно таке. Тут, на щастя, з’явилися нові охочі придбати квитки, інакше ця розмова могла б завести казна-куди.

Тепер треба підшукати готель не надто далеко від домівки музи´ки. Смерть рушила в напрямку середмістя, зайшла до якоїсь туристичної аґенції, попрохала дати їй план міста, швиденько знайшла театр, від якого її вказівний палець посунувся на папері до дільниці, де мешкав віолончеліст. То було трохи далеченько, але готелі в тих місцях знайшлися. Співробітник порадив їй один із них, без розкоші, але вигідний. Іще він запропонував, що сам туди зателефонує й забронює номер, а коли смерть спитала, скільки винна за послугу, з усміхом відповів, Хай воно мені зарахується. Така вже в людей заведенція, лепечуть собі щось навмання, говорять, не добираючи слів, і їм навіть на думку не спадає, які з того можуть бути наслідки, Хай воно мені зарахується, сказав цей чолов’яга, певне, в непозбутній серед своєї статі зальотницькій надії на приємну зустріч у найближчому майбутньому. Він наражався на ризик того, що смерть відповість йому холодним поглядом, Схаменіться, ви уявлення не маєте, з ким говорите, але вона тільки всміхнулася легенько, подякувала й вийшла, не залишивши ні телефона, ні візитівки. У повітрі по ній залишився відчутний аромат, у якому змішалися запахи троянди та хризантеми. А й справді, вона є тим, на що схожа, напівтроянда, напівхризантема, промимрив собі під ніс службовець, поволі згортаючи план міста. На вулиці смерть зупинила таксівку й назвала водієві адресу готелю. Вона була незадоволена з самої себе. Налякала привітну касирку, покепкувала собі з неї, а то було непрощенне зловживання. Люди й без того вже трусяться перед смертю, тож геть зайве їй з усміхом виростати перед їхніми очима й вітатися, здоровенькі були, мої дружечки, ось я ваша молода, тобто повсякденним, так би мовити, запанібратським відповідником суворої латинської перестороги memento, homo, quia pulvis es et in pulverem reverteris[12]. А зразу по тому, ніби поперед­нього не вистачало, вона мало не кинула симпа­тязі, що зробив їй ласку, безглузде запитання, яким так звані вищі класи суспільства нахабно й зверхньо провокують нижчих від себе, Ти з ким говориш. Ні, смерть не задоволена зі своїх учинків. Вона певно знає, в подобі кістяка їй ніколи не спало б на думку поводитися в такий спосіб, можливо, це трапилося через те, що вона перевтілился в людину й людське стало їй не чужим, як вона сама мусила припустити. Знічев’я вона подивилася в вікно таксівки й упізнала вулицю, якою вони їхали, тут мешкає віолончеліст, а ось де й його домівка на першому поверсі. Смерті неначе щось ураз стислося в сонячній заплітці, вона відчула раптове нервове зворушення, то могло бути тіпання мисливця, що побачив здобич і виціляє її з рушниці, а міг бути й якийсь неясний острах, ніби вона почала сама себе остерігатися. Таксівка зупинилася, Оце ваш готель, повідомив водій. Смерть розплатилася рештою, отриманою в театрі від касирки, Що згори, хай буде вам, сказала вона, не помітивши, що давала згори більше, ніж нарахував таксометр. Виправдовує її те, що вона лише від сьогодні почала користуватися послугами цього громадського транспорту.

Підходячи до готельної стійки реєстрації, вона згадала, що чолов’яга з туристичної аґенції не спитав її імені, а тільки попередив телефонного співрозмовника, Я зараз пришлю до вас гостю, еге ж, гостю, й ось вона тут, гостя, яка не зможе сказати, що її звати смерть, з малої літери, будь ласка, але й не знає, яке ім’я подати, та ба, в неї ж є торбинка, черезплечна торбинка, де знайшлися темні окуляри та гроші, торбинка, де має знайтися й документ на посвідчення особи. Добридень, чим я можу вам допомогти, запитав черговий адміністратор, Зо чверть години тому вам був дзвінок із туристичної аґенції щодо броні для мене, Так, добродійко, на нього я й відповів, То я вже тут, Будь ласка, за­повніть оцей формуляр. Тепер смерть уже знає своє ім’я, підказане посвідченням особи, розгорнутим на стійці, завдяки темним окулярам вона зможе непомітно для адміністратора

1 ... 45 46 47 ... 52
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смерть бере відпустку, Жозе Сарамаго», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Смерть бере відпустку, Жозе Сарамаго"