Читати книгу - "Секретарка для дракона-мільярдера, Лариса Бондарчук"

- Не смійте мене цілувати! Я вам вже казала! Я чесна й порядна дівчина! Я не хочу бути вашою іграшкою! Рабинею! Наложницею! І зараз же зітріть своє дурне татуювання, яке ви мені на руку навели! - вона задерла рукав свого балахона і почала тицяти босу свою руку з тою червоною квіткою. -  Я знаю, ви мільярдер, у вас багато грошей і ви можете дозволити купити собі й магічні дистанційні татуювання! Вони в цьому сезоні модні! Але не треба робити експерименти на мені! Це огидно! Ви наче тавро на мені поставили! Зараз же, зараз же зітріть!

- Як?! Невже?! - вражено закричав і собі владний бос. - Невже я знайшов свою істинну?! Анжеліко! Адже це… Це не татуювання! Це не експерименти! Яка рабиня? Я… Я не знаю, як так сталося, Анжеліко, але… Тепер мені все зрозуміло! - і тут владний бос Степан Нокард почав промовляти фразу, яка змінила б нашу романтично-гумористичну історію, і, можливо, довела б її до щасливого фіналу, якби дракон зумів договорити своє речення до кінця. - Анжеліко, я такий радий, що цей знак проявився саме у вас! Адже я давно хотів вам сказати, що я вас дуже…

І тут зненацька розчинилися вхідні двері і до кабінету боса увірвалася зла, як фурія, Фентекліта.

- А-а-а! - закричала. - Я так і знала, що ти спиш із цією хвойдою! - гнівно вказала на розтріпану після поцілунку з босом Анжеліку та напівоголеного владного боса Степана. - Не потерплю її біля тебе!

І ця зміюка, вже не шифруючись, що вона дракониця, спрямувала на Анжеліку вказівний палець і стрільнула в неї якимсь потужним заклинанням…