Читати книгу - "Всесвіт Початок, Вадим Мороз"

Наавві почав ходити по кімнаті, переходячи з одного кута в інший, поглядаючи на Тррее і Костянтина.

— Що ти плануєш робити далі, друже? — запитав Тррее, його голос був спокійним, але в ньому відчувалася тривога.

— Наразі мені потрібно зникнути з усіх баз даних, які є на планеті Земля, та забезпечити безпеку всіх, хто мене знає або бачив хоч раз. І є ще багато справ, про які я наразі не можу вам повідомити, — відповів Костянтин, його вираз обличчя став серйозним.

— Друже, ти розумієш, що половина твоєї країни, де ти мешкав, у вогні? Як ти збираєшся там перебувати? Я розумію, що навіть до капсули в яку ти заліз без нашого дозволу і те що ти зробив із собою, ти був недосяжним для будь-якої зброї. Але наразі країна, що розв’язала війну на континенті, на відстані кроку від застосування ядерної зброї. І не тільки — є позаземні технології в деяких країнах, як нещодавно стало відомо. Там є потужна зброя, яка в порівнянні з ядерною виглядає як звичайна дубинка. Навряд чи ти зможеш пережити удар такої зброї, — пояснив Тррее, його голос сповнений тривоги.

— Я не дам цьому статися і ядерна дубинка для мене іграшка! Ба більше, я маю намір зупинити все це і відключивши всі ядерні боєголовки. Наразі мені не відома зброя, яка може мені зашкодити, — заявив Костянтин, його рішучість була відчутною.

— А якщо в тебе не вийде? — запитав Наавві, сумніваючись.

— Це неможливо! Шанси на те, що в мене не вийде, менше одного відсотка, тому не це мене турбує зараз. Є справи, які більше мене завантажують, але я поки не зовсім розумію, з чого почати, — зізнався Костянтин, його очі наповнилися глибоким роздумом.

— Тобі потрібна допомога? — спитав Наавві, готовий прийти на допомогу.

— Гадаю, вам краще зайнятися дослідженням і обробкою інформації, яку я завантажив на ваші сервери. До речі, там є варіації нових технологій, але треба бути обережними. Якщо вам стане щось не зрозумілим, негайно припиняйте експерименти. Коли буде час, я допоможу, — завершив Костянтин, його голос звучав впевнено, і він відчував, як у нього з’являється нова мета.

— Так, добре, що далі? — спитав Наавві, його вираз обличчя видавав певну напруженість, адже події набирали обертів.
— Мені потрібен деякий час для опанування своїх можливостей, і для цього мені потрібно вийти на поверхню планети. Бажано, щоб до мене ніхто не наближався, щоб я не нашкодив комусь — пояснив Костянтин, його голос звучав впевнено, але в ньому була й легка тривога.
— Тобі щось потрібно? — запитав Тррее, намагаючись з’ясувати, чи може якось допомогти.
— Ні, хоча почекай. Я до кінця не знаю своїх можливостей, і, зізнаюся, дещо їх боюся, оскільки можу нашкодити. Якщо щось піде не так, бийте по мені всім, чим зможете. Застосовуйте будь-яку зброю, яка у вас є, навіть якщо це загрожуватиме планеті або навіть мені. Після такого розвитку подій нам потрібно буде евакуювати людей, оскільки планета почне ставати нестабільною, а часу буде обмаль — зважив ризики Костянтин, його серйозність викликала стурбованість у присутніх.
— Ти зараз серйозно? Як це виглядатиме? Чим ти плануєш евакуювати вісім мільярдів людей? І чи готовий ти зайти так далеко для свого розвитку, Костянтин? — намагався зрозуміти його логіку Наавві, його голос видавався напруженим.
— Гадаю, цього не станеться, але я впевнений, що якщо ми найближчим часом не знайдемо відповіді і можливості для майбутнього всього живого, то майбутнє може і не настати для більшості цивілізацій у всесвіті — заявив Костянтин, його слова були сповнені тривоги за долю всіх.
— Про що ти зараз говориш? Що тобі відомо? — не відступав Наавві, намагаючись зрозуміти масштаб проблеми.
— Я не можу вам цього пояснити, друзі. Чомусь я гадаю, що ми або ж я запустив процес у всесвіті, який став відомий не тільки нам. Вважаю, що весь всесвіт — це ніби велика нейромережа, і мені здається, що у декого вже є доступ до неї. Це все, що я можу вам розповісти. Далі мені потрібно більше часу і більше інформації — пояснив Костянтин, його голос звучав наполегливо, але йому бракувало ясності.
— Добре, ми не будемо тебе затримувати. Якщо тобі бодай щось знадобиться, звертайся — відгукнувся Наавві, відчуваючи, що час дії настав.
— Тебе повернути додому? — спитав Тррее, намагаючись дізнатися про подальші плани Костянтина.
— Гадаю, я сам впораюся з цим — відповів Костянтин, але його впевненість не здавалася остаточною.
— Не зрозумів. Тобі просто надати корабель? — уточнив Тррее, не відступаючи.
— Друже, думаю, він мені не потрібен. Для впевненості мені потрібно випробувати свої здібності — відповів Костянтин, його думки були зосереджені на самому процесі.
— Про що ти зараз говориш? Яким чином ти збираєшся повертатися? — не міг змиритися з цим Наавві.
— Гадаю, я здатний опонувати дещо, і мені не потрібен буде бодай якийсь корабель — запевнив Костянтин, але його слова викликали ще більше запитань.
— Костянтин, мені не відома жодна істота, яка зможе вижити у відкритому космосі. Температура у відкритому космосі мінус двісті сімдесят градусів — ти не витримаєш! — з наполегливістю спробував донести до нього Тррее.
— Ось і дізнаємось — з усмішкою відповів Костянтин, відчуваючи внутрішню силу, яка кликала його вперед.
— Тобі потрібен кисень, твоє тіло потребує багато чого. У відкритому космосі всього цього не існує, тож яким чином ти плануєш це зробити? — запитав Наавві, його занепокоєння зростало.- Друже, Я навіть повітрям не дихаю зараз, в мене немає часу все пояснювати зараз, мені терміново треба на Землю, тож я не буду гаяти час.

— Добре, ми поки що спробуємо зрозуміти дані, які ти нам надав — промовив Наавві, його голос звучав зосереджено та впевнено, але в його очах проглядалася тривога.
Костянтин розвернувся і пішов до виходу з корабля. Вийшовши на поверхню Марса, він відчув різкий спалах недомагання, що змусив його присісти на коліно. Тим часом Тррее, спостерігаючи за ним, відзначив його стан.
— Він себе вбиває! — вигукнув Тррее, його тон свідчив про занепокоєння.
— Гадаю, він знає, що робить. Нам час, Тррее — заспокоїв його Наавві, намагаючись вгамувати власні переживання.
Наавві і Тррее миттєво вирушили до лабораторії, готові до нових наукових відкриттів.