Читати книгу - "Терпкий смак твого кохання , Лада Короп"

23.1

— Привіт, Рито! Як ти? — запитав Матвій, сідаючи поруч жінки. Рита сиділа на балконі своєї квартири, тримаючи в руках чашку ароматної кави, коли до неї підійшов Матвій. Він завжди вмів відчути, коли її настрій був не таким, як зазвичай. — Привіт, Матвію, — відповіла вона, усміхаючись, але в її очах все ще залишалася тінь турбот. 

— У мене новини. 

— Новини? Хороші? Це завжди цікаво. Що сталося? Розповідай. Матвій приготувався уважно слухати Риту. Іноді вона дивилася на нього й не розуміла чому він й досі одинокий. 

Невже так і не зустрів свого справжнього кохання? Хоча й був привабливим чоловіком. З густим темним волоссям та зеленими наче молода трава очима. Хоча художники люди вільні. Й у стосунках, й у коханні. Рита глибоко вдихнула, зібравшися з думками. Вона знала, що розмова з Матвієм завжди допомагала їй. Він вмів слухати, а головне підтримати. Рита знала, що Матвій єдиний на кого вона могла покластися. 

— Я знову з Андрієм, — зізналася вона, спостерігаючи за його реакцією. Матвій підняв брови, але не став перебивати. Він знав, що ці Риті потрібно виговоритися. 

— Я не можу повірити! — нарешті вимовив він, але його голос був сповнений підтримки. — Це неймовірно. Як так сталося? Невже він все-таки покинув гадюку Віту? 

Рита усміхнулася, згадавши той момент, коли вони з Андрієм знову зустрілися. Час, проведений окремо, дав їм можливість переосмислити минуле. 

— Ми обоє змінилися, Матвію. Я думала, що це кінець, але життя іноді підносить несподівані подарунки. Він пішов від Віти, і ми випадково зустрілися в кав'ярні. Спочатку було дивно, але потім… потім ми почали говорити, згадувати. Вирішили спробувати. А там буде що буде. Матвій кивнув, намагаючись зрозуміти, як це — знову відкрити двері в минуле. Він пригубив ковток гарячої кави. 

— І що далі? — запитав він обережно. 

— Ми намагаємося все розпочати заново. Це не легко. Є багато страхів і сумнівів. Але я відчуваю, що ми можемо спробувати ще раз. Він змінився, і я теж. І у нас спільна донька. Рита знову поглянула на захід сонця, і її серце наповнилося теплом. Вона згадала, як важко їй було без Андрія, як вона сумувала за тими моментами, які вони провели разом. 

— А ти? — запитала вона, повертаючи увагу на Матвія. — Що скажеш на це? 

— Я радий за тебе, — відповів він щиро. — Якщо це те, що робить тебе щасливою, я підтримую тебе. Я завжди буду поруч, незалежно від того, як складуться твої стосунки. 

Рита відчула полегшення. Знання того, що у неї є друг, який не засуджує, а навпаки, підтримує, давало їй сили. Вона посміхнулася. 

— Дякую, Матвію. Це важливо для мене, — сказала вона, дивлячись йому в очі. 

— Я знаю, що це рішення може виглядати безрозсудним, але я хочу спробувати. — І це правильно, — підтвердив Матвій. 

— Кожен заслуговує на шанс, особливо коли йдеться про любов. Не бійся помилок, вони частина шляху, — Матвій поклав руку на долоню Рити. 

Рита усміхнулася, відчуваючи, як у її серці розцвітає надія. Вона знала, що попереду буде багато труднощів, але з підтримкою Матвія та знову відновленими стосунками з Андрієм, вона була готова до нових викликів. Тепер вона не вагалася, що готова боротися за своє щастя. Й ніхто навіть Віталіна їй не завадить.

 

Шановні читачі чи подобається вам Матвій? Й чи хотіли б ви бачити його героєм окремої книги? Діліться своїми думками це важливо ♥️ 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍