Читати книгу - "Мелодія кави в тональності сподівання"

син? Чи не вперше шкодувала, що не застала живою маму чоловіка. Може, вона б щось цікавого розповіла про дитинство сина. Зазвичай, якщо знаєш батьків, можна багато чого довідатися і про їхніх дітей. Хоча…

Кажуть, що мама Адама була доволі гоноровою шляхтянкою і навряд чи прийняла б таку, як вона, просту невістку. Та й батько Адама, як розповідала Тереза, теж мав доволі нелегкий характер і не йшов на компроміси. Вони навіть із власним сином не хотіли спілкуватися після того, як той одружився з Дарою. З нею й поготів не говорили б. Вона не лише з міщанської родини, як Дара, але й у чужу сім’ю втрутилася, і коханкою Адама була два роки. Ні, якби батьки Адама були живі, то нізащо б не признали таку невістку. Ще й від сина відреклися б. Все ж таки найкраще саме так, як складається само, а не так, як собі вигадуєш. Людині взагалі властиво думати, що якби щось було інакше, то обов’язково краще, проте, найімовірніше, було б значно гірше.

Анна поправила синову ковдрочку, нахилилася та обережно поцілувала маленьку ручку, яка висунулася з-під ковдри, і враз тепла хвиля ніжності накрила її. Аж подих на мить перехопило відчуттям материнської любові та замилування сином. Здається, душу і серце віддала б за те, щоб він був здоровим, задоволеним та щасливим. Почувалася здатною на найвищу самопожертву і подвиг, проте розуміла, що насправді материнська любов проявляється дуже звичайними речами. Щоденною і непомітною для оточуючих працею, турботою про повсякденні потреби дитини, про її освіту, виховання, розвиток. А це аж ніяк не зводиться до високих поривів, а радше є такою ж рутинною роботою, як і вся інша домашня робота. Анна глянула на сина, ледь усміхнулася і щільніше підіткнула довкола нього ковдру. У Львові побут і життя Адася більш-менш нормально влаштовані, а в маєтку треба ще багато зробити, щоб вони стали безпечними. Насамперед треба завтра із самого ранку наново обійти всі кімнати і позабирати все, що може приховувати небезпеку для півторарічного малюка, наказати челяді поставити заглушки на вікна, а на дверях перевірити замки. А ще треба наказати куховарці, щоб добре слідкувала за кухнею і не дозволяла малому туди заходити.

Анна перевела погляд на няньку, яка спала неподалік від Адася. Для неї з кімнати гостей вона наказала принести велике ліжко. Хотіла, щоб нянька не відчувала тут жодних незручностей і була задоволена побутом. Була щиро вдячна їй за те, що вона добре доглядає сина і не створює жодних проблем. Таки з вибором няньки для Адася вона не помилилася. Пані Стася хоч і була доволі немолодою і не вирізнялася міцним здоров’ям, проте мала спокійну та несварливу вдачу, чималий досвід догляду за дітьми і вміла знаходити спільну мову навіть із найнечемнішими малюками. А Адась хоч і був непосидючий, проте поводився порівняно чемно.

Анна ще раз замислено глянула на няньку. Та навіть зовні викликала симпатію і довіру. Невеличка на зріст, приємно повна, завжди охайно вдягнена, затишна і дуже домашня. Колись вона доглядала дітей Терези, і та не лише ніколи не мала до неї жодних претензій, але й зараз із чистим серцем порадила запросити для Адася саме цю няньку. Не помилилася. Ставлення пані Стасі до малого Адася Анну цілком влаштовувало. Вона вміла знайти до нього підхід і він її слухав.

З гувернанткою для доньок усе було далеко не так безхмарно. Гувернантка і знань потрібних не давала дівчатам, і з дисципліною були проблеми. Еля з Ясею геть від рук повідбивалися і зовсім її не слухалися. Треба шукати для доньок іншу вчительку, бо ця ще й особливою скромністю не відзначається. Мала підозру, що гувернантка завела інтрижку з учителем музики Люцини. Ще й не просто завела інтрижку, але, здається, віднедавна спить з ним. Ще важкою стане від нього без шлюбу.

Як на таке дивитимуться дівчатка? Вони в небезпечному віці, і їм таких прикладів бачити аж ніяк не варто. Досвіду власного ще нема, а всі нюанси стосунків чоловіка та жінки цікавлять дуже гостро, а тому відразу западають у душу. І без того з Войцехом постійно доводиться бути насторожі, а тут іще гувернантка з учителем. Здається, що світ здурів, і всім у голові лише кохання, флірт або адюльтер. Не розуміла, чи так воно є насправді, чи це просто вона звертає увагу саме на такі речі.

Почергово зайшовши в спальні дівчаток та переконавшись, що й вони зручно влаштовані та спокійно сплять у своїх ліжках, Анна повернулася до себе. Відчувала, що втомилася так, що навіть думки починали плутатися в голові. Напевно, їй теж варто нарешті відпочити. Занадто важкий і неспокійний видався сьогодні день, а вона хоч і господиня тут, проте насправді лише звичайна слабка жінка, і теж потребує часу на відновлення сил. Та й завтра очікується нелегкий день. Зрештою, як і весь наступний тиждень теж. Облаштування великої родини в маєтку на літо таки вимагає часу, зусиль і нервів.

Розділ 3

До нового ритму в маєтку потроху звикали всі: і діти, і Анна, і прислуга, яку вона привезла з собою з міста, і нянька Адася, і гувернантка дівчаток, і навіть управляючий маєтку, якому таки довелося звітувати про роботу та стан справ у садибі. Анна, щоправда, очікувала значно кращого порядку в господарській книзі, особливо в експенсах,[55] вищого прибутку від орендарів і ліпшого враження від того, як загалом ведуться записи, проте значної катастрофи наразі не зауважила. Все доволі прозаїчно: вона запустила справи в маєтку, і її почали злегенька обкрадати. Не так щоб аж дуже безбожно, проте помітно.

Остаточно Анна зітхнула з полегшенням тоді, коли витратила на вивчення реального стану справ майже два тижні й повністю заглибилася в суть того, що відбувається в маєтку. Зауважила трохи прихованих прибутків і необґрунтованих витрат, проте про банкрутство не йшлося, і це тішило. Довелося, щоправда, посваритися з управляючим, пригрозити йому судом, розголосом та грандіозними неприємностями. Це їй вартувало трохи нервів та здоров’я, проте вона таки домоглася повернення частини розтрат. Решту управляючий обіцяв повернути ще цього року восени.

Нового управляючого наразі знайти не вдалося. Колишній пообіцяв працювати чесно і пояснив, що гроші позичив із прибутку, бо опинився в скрутному становищі через хворобу дружини, і що таке більше ніколи не повториться, проте Анна не дуже йому вірила. Справи намагалася вести сама і написала чоловікові Терези, щоб той допоміг знайти нового управляючого.