Читати книгу - "Мистецтво сновидінь"

здавайся. Пробуй і далі. Рано чи пізно ти візьмеш правильний тон.

Як завжди, він мав рацію. Кілька місяців по тому я зірвав джекпот. Мені наснився найхимерніший сон. Він почався з появи розвідника-зі світу неорганічних істот. Розвідники, як і посланець сновидінь, дивним чином були відсутні в моїх снах. Я не тужив за ними й не розмірковував над їхнім зникненням. Власне, я почувався так невимушено без них, що навіть забув спитати дона Хуана про їхню відсутність.

У тому сні посланець спочатку був величезним жовтим топазом, який я знайшов застряглим у глибині шухляди. Щойно я виголосив свій намір побачити, топаз перетворився на згусток енергії, який шкварчав. Я боявся, що змушений буду піти за ним, тож відвів погляд від посланця й зосередив його на акваріумі з тропічними рибками. Я виголосив намір побачити й неймовірно здивувався. Акваріум загорівся стриманим зеленуватим сяйвом й обернувся на великий сюрреалістичний портрет жінки в коштовних прикрасах. Портрет запалав тим самим зеленуватим сяйвом, коли я виголосив намір побачити.

Доки я дивився на те сяйво, змінився ввесь сон. Я вже блукав вулицею міста, яке здавалося мені знайомим — це міг бути Тусон. Придивився до жіночого одягу у вітрині крамниці і вголос заявив свій намір побачити. Миттєво засяяв чорний манекен, виставлений на видноті. Потім я придивився до продавчині, яка тієї ж миті підійшла переставити речі на вітрині. Вона подивилася на мене. Виголосивши свій намір, я побачив, як вона засяяла. Це було настільки приголомшливо, що я боявся, як би якась деталь у сліпучому сяйві не впіймала мене, але жінка віддалилася вглиб крамниці, перш ніж я встиг зосередити на ній усю свою увагу. Я мав відчутний намір піти за нею всередину, однак мою увагу сновидіння привернуло рухоме світло. Воно надходило до мене, наелектризоване, сповнене ненависті. У ньому були огида та злість. Я відсахнувся. Розряд сяйва припинився, чорна субстанція поглинула мене, і я прокинувся.

Ці образи були настільки яскравими, що я твердо вірив: я бачив енергію, а мій сон був однією з тих умов, які дон Хуан назвав примарними, здатними виробляти енергію. Думка про те, що сни можуть відбуватися в узгодженій реальності повсякденного світу, інтригувала мене, як колись інтригували образи зі снів про сферу неорганічних істот.

— Цього разу ти не лише бачив енергію, але й перетнув небезпечну межу, — сказав дон Хуан, вислухавши мій звіт.

Він повторив, що тренування перед третьою брамою сновидінь потрібні для того, щоб змусити енергетичне тіло рухатися самому. Під час останнього сеансу, казав він, я нерозважливо підмінив ефект від тренування й увійшов до іншого світу.

— Твоє енергетичне тіло зрушило, — сказав він. — Воно подорожувало самотужки. Поки що такого роду подорожі — за межами твоїх здібностей, і щось напало на тебе.

— Що, на вашу думку, це було, доне Хуане?

— Ми живемо в хижому всесвіті. Це могла бути одна з тисяч речей, що в ньому існують.

— Чому, як гадаєте, воно на мене напало?

— З тієї ж причини, що й неорганічні істоти: ти їм відкрився.

— Це настільки очевидно, доне Хуане?

— Звісно. Так само очевидно, як і те, що зробив би ти, якби на стіл, за яким ти пишеш, виповз дивного вигляду павук. Ти б швидше розчавив його зі страху, ніж милувався б чи досліджував його.

Я був розгублений і добирав слова для правильного запитання. Хотів спитати його, де відбувалися події в моєму сні або в якому світі я тоді перебував. Але ті питання не мали жодного сенсу — це я міг збагнути й сам. Дон Хуан дуже добре все зрозумів.

— Хочеш знати, де була зосереджена твоя увага сновидіння, так? — спитав він з усмішкою.

Саме так я й хотів сформулювати своє питання. Я розмірковував, що в згаданому сні я, певно, дивився на якийсь справжній предмет. Зовсім як тоді, коли бачив уві сні незначні деталі підлоги, стін або дверей кімнати — деталі, існування яких я згодом підтвердив.

Дон Хуан казав, що в особливих снах, як той, що мені наснився, наша увага сновидіння зосереджується на повсякденному світі й миттєво переміщується від одного справжнього предмета цього світу до іншого. Можливим це переміщення стає тому, що точка збирання перебуває в правильному сновидному положенні. З цього положення точка збирання надає увазі сновидіння такої плинності, що та здатна менше ніж за секунду долати неймовірні відстані й при цьому продукувати сприйняття так швидко, так миттєво, що це нагадує звичайний сон.

Дон Хуан пояснив, що в моєму сні я бачив справжню вазу, а потім моя увага сновидіння перенеслася на величезну відстань, щоби побачити справжню сюрреалістичну картину з жінкою в коштовних прикрасах. Результат, за винятком енергії бачення, був дуже близький до звичайного сну, в якому предмети під пильним поглядом швидко обертаються на щось інше.

— Знаю, як це нервує, — продовжував він, явно усвідомлюючи мою розгубленість. — 3 якоїсь причини, пов’язаної з розумом, бачення енергії вві сні тривожить більше, ніж можна собі уявити.

Я зауважив, що вже бачив енергію в снах раніше, і все ж вона ніколи не вражала мене аж так.

— А тепер твоє енергетичне тіло довершене й функціонує, — сказав він. — Отож бачення енергії вві сні передбачає, що ти сприймаєш справжній світ крізь вуаль сну. У цьому важливість подорожі, яку ти здійснив. Вона була справжньою. У ній були предмети, що продукують енергію, і ті мало не поклали край твоєму життю.

— Це було настільки серйозно, доне Хуане?

— Ще б пак! Істота, що напала на тебе, створена з чистого усвідомлення й смертоносна як ніхто. Ти бачив її енергію. Упевнений, наразі ти усвідомлюєш, що якщо тільки ми не бачитимемо вві сні, то не зможемо відрізнити справжнього предмета, що продукує енергію, від фантомної проекції. Тож навіть попри те, що ти бився з неорганічними істотами та дійсно бачив розвідників і тунелі, твоє енергетичне тіло не знає напевне, чи вони були справжніми, тобто здатними виробляти енергію. Ти впевнений надев’яносто дев’ять відсотків, але не на всі сто.

Дон Хуан наполіг на обговоренні подорожі, яку я здійснив. З непояснюваних причин я неохоче торкався цієї теми. Те, що він казав, викликало в мене миттєву реакцію. Я впіймав себе на тому, що намагаюся впоратися з глибоким, дивним страхом. Він був темним і переслідував мене в настирливий, тваринний спосіб.

— Ти, безумовно, дійшов до іншого шару цибулі, — сказав дон Хуан, завершуючи твердження, на яке я до того не звертав уваги.

— Що за інший шар цибулі, доне Хуане?

— Світ