Читати книгу - "Ганнібал"

стільці для зборів Студіоло (їх знадобилася лише дюжина) і розчахнули вікна, щоб вивітрити запахи фарби, мастики й позолоти.

Доктор наполіг на пристойній кафедрі, і одна така, завбільшки з амвон, знайшлася в колишньому кабінеті Нікколо Макіавеллі, що був упритул до Салону. Кафедру вкотили на високому ручному візку разом із кодоскопом, що належав до реманенту Палаццо.

Маленький екран, який ішов у комплекті з кодоскопом, доктора Лектера не задовольнив, тож він попросив забрати його. Натомість він спробував спроектувати зображення в натуральну величину на брезентову завісу, що прикривала відреставровану стіну. Підправивши кріплення й розгладивши брижі, доктор вирішив, що завіса стане йому чудовим екраном.

Він відзначив для себе кілька місць у важких фоліантах, складених на кафедрі, а тоді став біля вікна, обернувшись спиною до зали й до членів Студіоло в запилюжених темних костюмах — ті вже починали прибувати на збори й розсідатися по стільцях. Не приховуючи свого мовчазного наукового скептицизму, вони переставили стільці, що стояли півколом, у ряди, які тепер нагадували лави присяжних на суді.

Поглядаючи на місто з високих вікон, доктор Лектер бачив Дуомо й кампанілу Джотто, що чорніли проти заходу сонця, але не розгледів під ними улюбленого баптистерію Данте. Повернуті вгору прожектори не дозволяли побачити площу, де на доктора чекали вбивці.

Поки ці славетні знавці Середньовіччя й Ренесансу влаштовувалися на стільцях, доктор Лектер подумки склав план своєї лекції. На це йому знадобилося трохи більше ніж три хвилини. Темою лекції були «Пекло» Данте та Юда Іскаріот.

Догоджаючи смакам Студіоло, доктор Лектер розпочав із Проторенесансу — з прецеденту з Пʼєром делла Вінья, логофетом Сицилійського королівства, який отримав місце в Дантовому Пеклі через власне користолюбство. Перші півгодини доктор чарував аудиторію правдивими середньовічними інтригами, що призвели до падіння делла Вінья.

— Делла Вінья зганьбили й засліпили, оскільки через користолюбство він не виправдав довіри імператора, — сказав доктор Лектер, підходячи до основної теми лекції. — Дантів пілігрим знайшов його в сьомому колі Пекла, відведеному для самогубців. Як і Юда Іскаріот, він помер через повішення… Юда, Пʼєро делла Вінья й Ахітофел, амбітний радник Авесалома, — усі вони пов’язані користолюбством, яке вбачав у них Данте, а також подальшою смертю через повішення… В античній і середньовічній свідомості користолюбство і повішення йдуть у парі: святий Єронім пише, що саме прізвище Юди, Іскаріот, означає «гроші» або «ціна», тоді як Ориген стверджує, що слово «Іскаріот» походить від давньоєврейського «від задушення» і перекладається як «Юда Задушений».

Доктор Лектер відірвав погляд від кафедри й зиркнув поверх окулярів на двері.

— А, Commendatore Пацці, ласкаво прошу. Оскільки ви найближчий до дверей, чи не обтяжить вас пригасити світло? Ця лекція вас має зацікавити, Commendatore, бо до Дантового Пекла вже потрапили двоє представників роду Пацці…

Вчені Студіоло сухо загиготіли.

— Перший — Камісьйон де Пацці, який убив свого родича і тепер чекає на появу другого Пацці — але не вас, а Карліно, який отримає місце навіть у нижчому колі Пекла за віроломність і зраду «білих ґвельфів», політичного угруповання, до якого належав сам Данте.

Крізь прочинене вікно залетів маленький кажан і зробив кілька кіл Салоном над головами вчених — звична для Тоскани справа, тому на тваринку ніхто не звернув уваги.

Доктор Лектер підвищив тон, продовжуючи лекцію:

— Отож, користолюбство і повішення пов’язані між собою з античності, цей образ з’являється в мистецтві знов і знов.

Доктор Лектер натиснув кнопку перемикача, який тримав у руці, і проектор ожив, посилаючи зображення на брезентову завісу на стіні. Один малюнок швидко змінював інший, поки доктор провадив далі:

— Ось найперше відоме зображення Розп’яття, вирізьблене на скрині зі слонової кістки в Ґаллії десь у четвертому столітті нашої ери. Воно містить також смерть Юди через повішення, обличчя його обернуте до гілки, на якій він висить. І тут, на міланській скрині з мощами четвертого століття, і на диптиху зі слонової кістки дев’ятого століття — повішений Юда. Він так само дивиться вгору.

Маленький кажан шмигнув повз екран, полюючи на жуків.

— На цьому полотні від дверей Собору Беневенто ми бачимо повішеного Юду, у якого з живота вивалюються кишки — так його описав у Діях апостолів святий Лука, лікар за фахом. Ось він висить в оточенні гарпій, над ним у небі — лик Каїна на Місяці, а ось як його зобразив ваш земляк Джотто, знову ж таки з випущеними нутрощами… І ось, нарешті, видання «Пекла» п’ятнадцятого століття, де тіло Пʼєра делла Вінья висить на кровоточивому дереві. Навіть не витрачатиму ваш час на очевидні паралелі з Юдою Іскаріотом… Проте Данте не потребує візуальних ілюстрацій: геній Данте Аліґ’єрі змушує Пʼєра делла Вінья, який опинився в Пеклі, сичати, видавати здушені свистячі й шиплячі, наче він так і не вибрався з зашморгу. Послухайте, як він розповідає про те, що йому разом з іншими приреченими доводиться тягти власне мертве тіло й чіпляти його на терновий кущ:

Surge in vermena e in pianta silvestra:

l’Arpie, pascendo poi de le sue foglie,

fanno dolore, e al dolor fenestra.

Зазвичай бліде обличчя доктора Лектера червоніє, коли він відтворює для Студіоло хрипіння й задуху агонії Пʼєра делла Вінья й одночасно вправляється з дистанційним пультом, змінюючи на великій поверхні брезентової завіси образи делла Вінья та Юди з виваленими кишками.

Come l’ altre verrem per nostre spoglie,

ma non però ch’aloma sen rivesta,

ché non è giusto aver ciò ch’om si toglie.

Qui le strascineremo, e per la mesta

selva saranno i nostri corpi appesi,

ciascuno al prun de l’ombra sua molesta[84].

— Отак Данте за допомогою звуку передає смерть Юди та смерть Пʼєра делла Вінья за однакові гріхи — користолюбство й зраду… Ахітофел, Юда і ваш добрий знайомий Пʼєр делла Вінья. Користолюбство, повішення, саморуйнування, причому користолюбство вважається таким само руйнівним, як і повішення… І що нам каже безіменний флорентійський самогубець наприкінці canto[85]?

Io fei gibetto a me de le mie case.

«І я… на свою ж шибеницю власний дім перетворив».

— Можливо, наступного разу вам буде до вподоби обговорити сина Данте, Пʼєтро. Неймовірно, але він був єдиним із перших коментаторів «Пекла», який зауважив у тринадцятій пісні звʼязок між Пʼєром делла Вінья і Юдою. Також, гадаю, вам буде цікаво розвинути тему укусів у Данте. Граф Уґоліно гризе