Читати книгу - "Малиновий пелікан"

вдома зберігати побоюється. Тим паче, що в нього всіляких домівок повсюди без ліку, забудеш, де ховаєш.

– Але навіщо вдома зберігати? – заперечив я. – Є ж Ощадбанк, ВТБ.

– Наші банки? – перепитав Іван Іванович і голосно розсміявся: – Ха-ха-ха!

Я сказав:

– Ну, якщо наші банки для вас ха-ха-ха, то є ж, наприклад, офшори.

Тут Іван Іванович не стримався:

– Ви що? Які там офшори? А санкції?

– А… санкції… так. Про санкції я якось і не подумав.

– Егоїст, тому й не подумав, – сказав Іван Іванович – Вас санкції не торкаються, а на тих, кого торкаються, вам, як я бачу, наплювати.

– Ну чому ж наплювати? – заперечив я. – Я дуже за них переживаю, але для таких людей, як наш Перодер, відкриті будь-які найнадійніші банки. Американський, німецький, швейцарський.

– Ет! – зітхнув Іван Іванович. Важко зітхнув, непритворно. – Наївна людина. Це не банки, а морозильники. Збереження навіть наших олігархів заморожують. А вже як трапляться гроші нашого Перодера, їх вони зі своїх скарбниць і зовсім не випустять. Скористаються нагодою. Шантажуватимуть, стануть вимагати повернути Крим чи подати у відставку, чи ще щось. Так що, молодий чоловіче (це він так мене назвав), не все так просто, як здається.

Людина прозора, наче скло

Ми ще майже нічого не сказали про Другодера. Про цього чудового чоловіка кажуть, що він, по-перше, не відкидає тіні, бо сам є тінню, а по-друге, не має ніякого обличчя. Злостивці стверджують, що він не має навіть тіла, себто порожнє місце. Щось на кшталт невидимки. Що крізь нього можна бачити інші предмети, як скрізь чисте скло. Але це, звісно, нісенітниці. Я особисто його зустрічав і пробував крізь нього щось розгледіти, але у мене нічого не вийшло. Взагалі про нього багато зайвого плетуть, у нас взагалі, знаєте, коли людина піднімається на вершину влади, так у неї спочатку знаходять лише найвищі якості, а потім найнижчі вади і червоточини. Обов’язково нагородять щось таке, за що в часи моєї молодості давали переконливий тюремний строк. Тоді висловлювання людей про подібних осіб були, я б сказав, більш зважені. А нині…

Люди це ж такі істоти, що тільки-но їм дозволиш говорити, що заманеться, так вони що заманеться і говорять. Від чого в наших конкретних умовах я радив би стримуватися і не забувати, що в нас є компетентні органи на три букви. І хоча букви ці раз по раз переставляються, але суть органів взагалі-то не міняється. Вони і раніше особливо говіркими людьми цікавилися, і тепер не думаю, щоб пропускали усе мимо вух. Але поки що народ розбестився, патякає, що на думку спаде, а деякі (відсотків десять) в патяканні цьому навіть перших осіб держави не минають і, повторюючи усілякі плітки, загинають пальці, де хто що украв, які палаци побудував і кого в цих палацах водить в ліжко.

Ну, якщо Перодера ще якось побоюються, то Другодера взагалі за людину не вважають, і всі, кому не ліньки, насміхаються над ним безсоромно просто в вічі. Хоча, будучи Другим, але тимчасово виконуючи обов’язки Першого і ставлячись до дорученої справи ревно, він зоставив після себе глибокий слід, який досі деякі реакціонери ретельно намагаються стерти. Головне, він відразу й одверто сказав жителям нашої країни, що бути здоровим, багатим і ситим краще, ніж бідним, хворим і голодним. Це було щось нове. Революційне. До цього ми й самі так думали, але вголос висловлювати не наважувались, хіба що пошепки, на кухні чи суто поміж своїми. А тут – на повен голос по всіх каналах тіві, і ми зрозуміли, що нарешті сталося те, про що мріяло багато поколінь: до влади прийшла наша людина, котра прогресивно мислить, діяльна, реформатор і демократ. Її демократизм проявився у тому, що, проводячи реформи, вона врахувала думку не лише співгромадян, але й братів наших менших, і ще менших (у розумінні менших, ніж менші) сестер, себто наших корів, котрі не бажали признавати переходи часу з літнього на зимовий і навпаки, в знак протесту сильно знижували надої. Він одмінив зимовий час, скоротив кількість часових поясів, і молока у нас стало хоч залийся. Чотири роки жили ми за коров’ячим часом, доки колишній Перодер знову не став справжнім і не повернув час назад до зими. Після чого знову сильно похолодало.

Таким чином, од усіх нововведень нашого реформатора практично більше нічого не зосталось, крім думки, яка його пережила, що все-таки, як не крути, а бути здоровим, багатим і ситим краще, ніж бідним, хворим і голодним. Чотирьох років йому не вистачило на більше. І мав рацію Корній Чуковський, колись зауваживши, що Росія – це така країна, де треба жити довго. В інших країнах це не обов’язково. В іншій країні пожив трохи, побудував дім, народив сина, посадив дерево, ну, і досить, уступи місце іншим з саджанцями. Бо там скільки не живи, нічого цікавого не діждеш. Навіть у владі. То ліві правлять, то праві лівлять, а в чому різниця? А ні в чому. Не те що у нас.

Один як вилізе на вершину, так нізащо звідтіля не злізе. У цьому розумінні Другодер, побувавши Перодером, пред’явив себе народові як виняток. Чотири роки побув, покерував, в одну маленьку війну погрався. Хотів іще деякі ідеї втілити стосовно часу. Наприклад, кількість місяців зменшити з дванадцяти до чотирьох і називати їх, ясна річ, по-російськи: весняник, літник, осінник і зимник, причому, початком весни вважати день, який раніше називався 1 січня, а за новим стилем 1 весняник. У цей же день згідно плану Другодера варто відзначати Різдво Христове, Новий рік, День захисника Вітчизни, а потім навіть і Світлий Великдень підтягти до цього ж числа.

Але всі свої ідеї втілити в життя він не встиг, можливо, якраз внаслідок зворотної течії часу. Бо істинний Перодер, котрий тимчасово став Другодером і дав йому покататися на триколісному мотоциклеті, невдовзі відібрав цей засіб катання назад і став знову не лише істинним, але й формальним Перодером.

Ну от, поміркувавши про те-се, я в описі проїзду Другодера вирішив обійтись без деталей, бо це було приблизно те саме, що ми вже бачили, але дещо в розбавленому варіанті. Спереду мотоциклістів було не сорок, а лише дванадцять, і позаду чотири. Їхала Друга особа не на мотоциклі, а у відкритій машині. Пір’я у неї було рідшим, а дзьоб не більший за курячий. Реанімобіля і ветеринарної допомоги я в його супроводі взагалі не помітив, а інкасаторська машина була на